Настає сезон ялинок, мандаринок і… Таємного Санти! Якщо ви шукаєте недорогий, універсальний і гарантовано вдалий подарунок — настільна гра стане ідеальним варіантом. Гра викликає позитивні емоції та створює атмосферу спільного дозвілля. Ось добірка 5 найкращих та бюджетних настільних ігор українською мовою, які чудово підійдуть для подарунку.1. SWEET & SPICY: БИТВА КОТИКІВ Хто коли-небудь бачив на власні очі, як можуть битися котики, той нікому про це не розповість, бо гикає від пережитого жаху. Розгляньте уважно цих кошеняток. Вони милі? Схоже... Але ви дуже помиляєтеся: це справжні бойові машини, сповнені бажання перемогти незважаючи ні на що!  Головна мета будь-якого гравця в "Sweet & Spicy: Битва котиків" - позбутися всіх своїх карток на руці. У гру можна зіграти зі стандартним набором карток, а можна додати універсальні, щоб ускладнити ігровий процес і привнести до нього трохи хаосу. Універсальні карти - це фактично джокери, які дозволяють завжди вигравати перевірки, але не приносять переможні трофеї, якщо викласти таку карту з руки останньої.2.COUP:ПАРОПАНК Дія гри відбувається в 1886 році альтернативної реальності паропанку. Ви — голова клану, що бореться за вплив у задимленому Лондоні. У місті, де керує слабкий та корумпований двір, повний інтриг та жадібних до влади людей. Вам необхідно маніпулювати, блефувати й користуватися впливом, щоб прокласти свій шлях до влади.  Гравці ходять по черзі за годинниковою стрілкою. У свій хід гравець зобов’язаний зробити одну дію.  Хід пропускати не можна. Після вибору дії інші гравці мають можливість заблокувати або оскаржити цю дію. Якщо дія не була оскаржена чи заблокована іншими гравцями, вона виконується. Оскаржити дії можна перед її виконанням чи блокуванням. Коли гравець втратив увесь свій вплив і обидві його карти лежать перед ним горілиць, він негайно вибуває з гри. Він залишає свої карти горілиць і повертає всі свої монети до скарбниці.3.КАРТКОВЕ МІСТО Гадаєте, що бачите звичайний картковий стос, та насправді перед вашими очима постало велике квітуче місто! Вірити в це чи ні — кожен вирішуватиме окремо, але якщо хочете довести іншим гравцям, що знаєтеся на містобудуванні, готуйтеся до справжньої економічної битви!4.КАРТОГРАФИ  Відважні лицарі вирушають у похід на північні окраїни королівства Налос. Вам же, як головним придворним картографам, належить скласти карту нових володінь. Однак у норовливої королеви особливий погляд на ці території, і змінюється він так само часто, як пори року. Кожні 3 місяці вона видає указ, який визначає, які землі вона вважає найбільш цінними в цьому сезоні. Якщо Вам вдасться догодити її смаку, Ви зможете значно підвищити свою репутацію при дворі. Тим часом, північні землі не чекають Вас із розпростертими обіймами. Кочові племена явно не в захваті від вторгнення чужинців, так що будьте гранично обережні при складанні карти нових територій... і завжди остерігайтеся засідки. Нанесіть на пергамент якомога більше цінних земель, і одного разу Вас назвуть найбільшим картографом в історії королівства!5.МЕДОВА ПРИГОДА  Бажаєте поласувати смачним медом? Тоді вирушайте разом із ведмедиками до медового лісу! Щоправда, мед охороняють бджоли, але хіба це нас зупинить? Ви збиратимете мед у свої бідончики, поки бджоли цього не помітять. Після цього доведеться тікати з тією кількістю меду, яку вам вдалося зібрати! Гравцям доступно два режими, які відрізняються рівнем взаємодії між учасниками. У свій хід ви кладете картку меду в свій бідончик, розігруєте або скидаєте картку дії. Картки в бідончиках дивитися не можна до самого кінця гри. Картки дії дозволяють маніпулювати картками. Наприклад, бінокль дозволяє дивитися картки в бідончиках, а парасолька захищає ваші картки від зазіхань суперників...

ПРОБУДЖУЄМО ГЛИБИНИ Deep Regrets це гра, що, здається, з’явилася нізвідки. Її створив дизайнер Джадсон Коуен, а видала Tettix Games. Тематика гри просякнута моторошною атмосферою рибальства у стилі елдріч, подібною до відеогри Dredge (яка, до речі, неймовірно затягує — щиро рекомендую). Як шанувальник усього зловісного й надприродного, я просто мусив закинути вудку й подивитися, що ж клюне. Завдяки вражаючій кампанії зі збору коштів гра наробила чимало галасу, включно з мікроверсією від Button Shy під дотепною назвою Shallow Regrets (Мілкі жалощі) — із додатковими доповненнями! Одразу привертає увагу оформлення коробки, разом із обгорткою у вигляді газетної коробки — такого я ще не бачив. Я навіть глянув удруге: на перший погляд це цілком може бути різдвяний подарунок, загорнутий моєю тіткою. Додайте сюди кумедні ілюстрації карт, іронічний гумор і кубик у формі рибальської приманки — і це може бути одна з найкраще вироблених настільних ігор року. Але чи ховається під поверхнею цього красивого оформлення справжній трофей — чи затонулий уламок? Хапайте свій ящик із снастями — і давайте дізнаємось.ГЛИБОКЕ-СИНЄ ЩОСЬ Deep Regrets грається протягом кількох раундів, кожен із яких представляє один день тижневої морської експедиції. Мета гравців — виловити цінні трофеї, щоб отримати очки, водночас контролюючи свій божевільний стан (жалі) та долаючи дивини й темні таємниці, що причаїлися під поверхнею. На початку кожного дня гравці вирішують, **вийти в море чи залишитися в порту**. Однак зроблений вибір діє на весь раунд (за винятком **рятувального човна одноразового використання**, який, утім, накладає штраф наприкінці гри). **Портове містечко** — спокійне й ідилічне місце, де можна підготуватися до наступного виходу в море. Спійману рибу можна продати за **морські долари (seabucks)**, які витрачаються у різних крамницях. У них продаються додаткові кубики, одноразові запаси або снасті (вудки й котушки), що надають постійні бонуси чи знижки під час риболовлі. Гравці також можуть **прикріпити виловлену рибу** до однієї з трьох комірок на своєму планшеті, отримуючи **множник 2× або 3×** до очок. Прикріплена риба зафіксована назавжди (хоча, звісно, деякі карти дозволяють обійти це правило). **У відкритому морі**  відбувається основна дія гри. Гравці досліджують **три рівні мілин**, рибалячи скільки душа забажає. Кожна мілина пропонує різні розміри та види риби — як доброї, так і підозрілої — із різними рівнями складності та кількістю очок. Щоб спіймати рибу, гравець витрачає кубики, рівні її складності, при цьому може використовувати карти або здібності, щоб пом’якшити наслідки чи підвищити шанси. Деякі риби активують ефекти **під час відкриття**, інші — **після вилову**. Також рибу можна **«з’їсти»** (тобто скинути), щоб запустити певний ефект. Ці ефекти можуть бути **корисними**, **шкідливими** або просто **хаотичними** — наприклад, підступний кальмар, який після відкриття **буквально передається іншому гравцю як «подарунок»**. Крім того, океан приховує **картки подій**, здатні суттєво змінити перебіг гри. Гравці продовжують виконувати дії, **доки не вирішать «пасувати»**. У цей момент вони тягнуть **карту “dink”** (зазвичай це знижка або невеликий бонус) і продовжують тягнути додаткові “dink-и”, якщо залишаються у стані пасу, поки інші ще грають. Також у грі присутній **жетон рятувального круга**, який передається між гравцями та надає **знижку один раз за раунд**.СМУТОК ТА ЖАЛОЩІ Те, що починається як, здавалося б, **невинна риболовна гра**, насправді **просякнуте жалями — буквально**. Витягування жахіть із морських глибин не надто сприяє психічному здоров’ю й часто пробуджує старі травми. Протягом гри гравці **отримують і скидають карти жалю**, що пересувають їхні жетони вгору або вниз по **шкалі божевілля**. Чим більше жалів, тим **більше кубиків** гравець може утримувати. Однак це має й зворотний бік: **огидна риба** приносить **більше очок**, а **звичайна — менше**. Навіть **продаж потворних створінь у порту** додає жалю (бо, очевидно, **випускати ельдрічних жахів на ринок — не найкраща ідея**). Жалі можуть здатися не такими вже й страшними — ну, **хто ж не робив у житті чогось, про що шкодує?** Але якщо **занадто заглибитися у безумство**, доведеться заплатити ціну. Наприкінці гри **гравець із найбільшою сумарною (не кількісною!) вартістю жалів** мусить **позбутися свого найціннішого трофея**, прикріпленого на планшеті. Це може означати **втрату до 27 очок!** А якщо **колода жалів закінчується**, гравці починають **красти карти жалів одне в одного**. Кількість карт жалів у кожного завжди відкрита, але **їхня вартість залишається таємницею**.РИБОЛОВЛЯ Рибальська експедиція завершується в кінці тижня. Гравці підраховують свої переможні очки — за прикріплену рибу, риб, що залишилися на руках, а також модифікатори від своєї позиції на шкалі божевілля. Гравець, який має найбільше жалів, мусить викинути у море свою найціннішу рибину — і, повірте, ніхто йому цього не позаздрить.БЕЗ ЖАЛОЩІВ Мені знадобилося кілька партій, щоб зрозуміти, що саме я відчуваю щодо Deep Regrets. Виробництво — на найвищому рівні, а атмосфера й тематика — справжній гачок. Але постає питання: чи достатньо міцна система під усією цією оболонкою? Як і в більшості оглядів, все залежить від того, кого запитати. Я грав кілька разів, і думки коливалися від захоплення до помірного невдоволення.З точки зору казуального гравця, гра справді сяє: механіка ризику («push-your-luck») та балансування жалів підтримують інтерес, а ходи швидкі й прості. Гра доступна навіть для новачків, і людям, далеким від настолок, вона, ймовірно, дуже сподобається. Я не можу назвати жодну іншу гру, яка б відчувалася так само, — тож за оригінальність їй плюс. Особисто мені гра сподобалася, але новизна швидко зникла після кількох занурень у глибини. Грі бракує того, що деякі називають “ігровістю”. Не раз доводилося чути: «Вона ніби грає сама себе». Тягнеш карту риби — робиш те, що на ній написано. Справжніх складних рішень майже немає. Аспект ризику теж виглядає трохи «прирученим»: завдяки щедрим можливостям пом’якшення невдач майже будь-яку рибу можна спіймати, якщо поєднати правильні кубики й карти. Навіть моторошні глибоководні створіння рідко становлять справжню загрозу. Наприкінці більшості партій **мілини майже спорожнювалися**, тож гравці бачили **більшу частину колоди**. Деякі **карти взаємодії** змушують **мінятися картами** або **передавати жалі**, але загалом це радше **самотня подорож човном**. Гра **випадкова**, проте **без тієї напруги**, яка зазвичай робить випадковість захопливою. У коробці також є **режим для одного або кооперативний режим**, який радше відчувається як **затишна “мінікампанія”**. Гравці намагаються **заповнити журнал відкриттів протягом тижня**, поступово **покращуючи своє спорядження**. Справжній настрій — **«Злови їх усіх, як у Pokémon»**.ЗАНУРЮЄМОСЬ ГЛИБШЕ **Deep Regrets** — це **весела й приємна гра**. Можливо, вона не стане **постійним мешканцем вашої полички**, але подарує **легкий, кумедний і своєрідний досвід**. Завдяки унікальним картам **кожна партія відчувається свіжою**, а **чарівності й атмосфери** вистачає, щоб захотілося **знову наповнити ящик снастями й вирушити в море**. Ця гра **не прагне бути глибоко стратегічною** — і це цілком нормально. Адже, зрештою, **риболовля ж створена для відпочинку**, чи не так? На момент написання цього огляду на горизонті вже з’являється Kickstarter-кампанія доповнення, яка обіцяє додати більше “ігровості” — і це саме те, чого базовій грі трохи бракує.Мені справді цікаво побачити, як це розширить і поглибить систему. Жалі у Deep Regrets справді глибокі, але найбільший жаль — це не спробувати гру взагалі...

ТОП 5 НАСТІЛЬНИХ ІГОР ДЛЯ ХЕЛЛОВІНУ В Україні вже багато років поспіль у ніч із 31 жовтня на 1 листопада святкують іноземне свято — Хелловін. Згідно з легендою, саме в цю ніч духи померлих виходять зі світу потойбіччя та мандрують вулицями міст і селищ. Однак подібне свято існувало ще за часів язичництва й мало назву Велесова ніч. У давніх українських традиціях навіть виділяли три періоди, коли душі померлих могли повертатися на землю. В свою чергу ми підготували для вас 5 ігор які зроблять ніч Хелловіну більш моторошною та атмосферною>1. Котожахастики Котики вирішили влаштувати фестиваль фільмів жахів! Щоправда, перед початком фестивалю вони виявили, що кіноплівки з фільмами переплуталися. Допоможіть пухнастикам знайти потрібні плівки, щоб врятувати фестиваль! На вас чекає безліч милих пухнастиків, а також відсилання до фільмів "Сяйво", "Мовчання ягнят" та іншої класики жахів!2. Прадавній жах  На дворі 1926 й рік і світ знаходиться на межі зникнення ... Прадавня і могутня істота готова прокинутися і покрити відомий нам світ мороком. По всьому світу відкриваються портали, з яких вилазять різні чудовиська, а стародавні культи піднімаються з колін. Але знаходиться група героїв, які готові ризикнути всім, щоб запобігти насувається жах. Безстрашні мандрівники вирушають в дорогу по всьому світу: від засніжених вершин Гімалаїв до гучних вулиць Сан-Франциско, щоб зібрати докази, вирішити загадки, знищити монстрів і захистити світ від потойбічної загрози. Чи готові Ви приєднатися до них і поставити на кін усе, що вам дорого, заради порятунку цього світу?3. Не ходи сюди Ох, друзі, зазирнули ми трошки під кришку… і от що порадимо: не ходіть сюди! Насправді! Чи воно вам треба — оті містичні сходинки, порцелянові ляльки й підозрілі маски клоунів, страшезні прокляття, той старовинний будинок, де мешкає, напевно, ціла купа примар, і далеко не таких пустунчиків, як наш знайомий Привид Розумака? Та певно, ви не послухаєтеся, бо фільму б не було, якби усі герої вчасно подумали головою: дослідження цього підвалу може почекати до ранку! Тож діти таки заблукали в жахному домі. Що-то буде, що буде?.. Сподіваємося, нічого страшного! Хе-хе :)4. Пасажири  Хто вже вгадав, про що далі піде? О так! Ми розкажемо вам про вашу роботу та дім — химерний світ потойбіччя, а саме — Чистилища. Бозна-скільки ви вже перевозите душі на своєму човнику з одного берега на інший, та самі ніколи не ступали туди, де все оповите сяйвом. Кажуть, що лише виплативши грішний борг, можна потрапити на золотий берег. Але це так… довго! Ви точно виберете швидший шлях, переправивши демонів в райські землі і змінивши ці дурнуваті правила світовлаштування!5. Зомбіцид  Без жартів! Відбувається щось неймовірне! Усі світові війни разом з колосальними епідеміями нервово водять хороводи навколо останньої пачки цигарок, — їм залишається тільки покурювати обабіч. Світ поглинули повсталі мерці, і сьогодні серед тих, що вижили опиняться лише ті з вас, у кого більше спортивної майстерності і потужніше дуло! Готуйтеся до нової версії повального Зомбіциду!..

 Ігри — це інструменти, які дозволяють людям і групам мислити нестандартно. Тому абсолютно логічно, що Apiary, настільна гра про космічних бджіл, використовує найсучасніші підходи до механіки працевлаштування в ігровому процесі. Це поєднання високотехнологічного розміщення працівників із класичними механіками конвертації ресурсів — іноді з очевидними перевагами, іноді з недоліками.КОСМІЧНІ БДЖОЛИ В ДІЇ У грі Apiary гравці виступають у ролі космічних бджіл, які розвивають свій вулик, збираючи різноманітні ресурси під час міжзоряної подорожі. Серед ресурсів — вода, волокно (що виглядає як зелені палички Chex Mix), пилок (жовті бризки), віск (Rollos) і, звісно ж, мед у горщиках. Космічні бджоли функціонують подібно до справжніх — вони літають, сідають на об’єкти та збирають їх для потреб свого вулика. І хоча я не є експертом у бджолах (єдиний досвід — літо, проведене у пасічника під час велоподорожі), цей образ у грі виглядає переконливо.МЕХАНІКА РОБОТИ У вашому розпорядженні — чотири пластикові бджоли з номерами від 1 до 4, які позначають їхню силу. Розміщення сильніших працівників на клітинках дозволяє виконувати ефективніші дії. У деяких випадках сила додається до вже наявного працівника на клітинці, відкриваючи ще потужніші можливості. У грі шість основних типів дій, умовно поділених на два напрямки:Дослідження — дозволяє подорожувати великим загальним кораблем і збирати ресурси, покращуючи їх видобуток у майбутньому.Розширення вулика — купівля шестикутних плиток, що приносять різні бонуси, переможні бали, здібності або дохід. Окремо доступні карти, які можна використовувати до або після дій. Механіка "грай скільки хочеш" нагадує ігри на кшталт Hollertau чи Kalimala, і це завжди приємна річ для поціновувачів євроігор. Особливо цікава дія — Конвертація, де, використовуючи сильного працівника, ви створюєте власний механізм обміну ресурсів, яким можуть користуватись інші гравці до кінця гри. При цьому ви щоразу отримуєте бонус, коли опонент ним скористається.ПРИГОДИ В КОСМОСІ Механіки Apiary частково перегукуються з грою Cryo: ви "випускаєте" працівників, а потім повертаєте їх до себе, щоб отримати дохід і посилити їх. Проте в Apiary це реалізовано глибше: працівники з силою 4 після виконання дії можуть "заснути", подібно до дій у Teotihuacan. Їх потрібно буде знову повернути з резерву. Коли така сильна бджола відправляється до великого стільника в небі, власник розміщує жетон сну і отримує бонус з основного поля — це одночасно і таймер гри. Гра завершується, коли всі клітинки сплячки заповнені, або в гравця закінчуються жетони.СПЕЦИФІЧНІСТЬ МЕХАНІКИ Гра уникає частої проблеми розміщення працівників — блокування дій іншими гравцями. Тут, замість цього, якщо ви хочете зайняти клітинку, просто повертаєте попереднього працівника до його власника. Той вирішує: посилити його чи використати як джерело доходу. Цей підхід створює динамічну, "живу" ігрову атмосферу, де бджоли постійно рухаються, а ресурси активно циркулюють. Ігрове поле розвивається природним шляхом, і гра не втрачає темпу.ЗАСТЕРЕЖЕННЯ Єдине, що може викликати дискомфорт у досвідчених гравців, — це певна випадковість, притаманна і багатьом іншим іграм Stonemaier Games. Через випадкову генерацію ринків і вибір шляху розвитку гравці можуть отримувати нерівномірні винагороди, що ускладнює змагальний елемент. Однак, якщо не розглядати Apiary як гру для турнірів, а просто як захопливу, тематичну та візуально привабливу настільну пригоду — вона цілком може подарувати задоволення від процесу. Сподіваємось лише, що продовження гри не буде присвячене осам...

 Моя дружина і я завжди шукаємо нові однорозові ігри у жанрі криміналу, втечі з кімнати або детективу; я переглянув стільки, що вже й не порахую. Але після знайомства з першою грою з серії Masters of Crime — Masters of Crime: Vendetta — я був неймовірно вражений системою, оповіданням, використанням різних вебсайтів для розвитку сюжету та елементами оцінювання. Vendetta була чудовою, тож коли я отримав можливість узяти ще кілька ігор із серії, я одразу зголосився отримати всі чотири, які ще не пробував. Сьогодні я розповідатиму гру Masters of Crime: Rapture. Як не дивно, але, здається, вона навіть краща за Vendetta. Читайте далі, щоб дізнатися мої думки без спойлерів — чому саме так!ВАЖКО БУТИ ЗІРКОЮ Masters of Crime: Rapture — це однорозова гра-розслідування злочину, тобто після проходження її не можна перепроходити вдруге. Однак гру можна повністю «перезапустити», тому я вже в передчутті подарувати її своїм друзям, щоб вони теж могли відчути цей досвід. Хоча на коробці зазначено, що в неї можуть грати до шести осіб, з мого досвіду це радше гра для одного або двох гравців. Також хочу звернути увагу на тривалість гри — на коробці вказано 2–4 години, а в інструкції радять зробити перерву на позначці двох годин. Ми пройшли Rapture за дві з половиною години, тож перерва може й не знадобитися. Ми не поспішали — читали всі картки вголос і ретельно сортували докази, тому ваш час може відрізнятися. У будь-якому разі, ігри серії Masters of Crime тривають довше, ніж деякі інші детективні настолки, але обсяг матеріалу в коробці справді вражає. У Rapture гравці беруть на себе роль сумнівного боса картелю, який насолоджується розкішним життям на вигаданому острові Ісла-де-Кубайдос, багатіючи на прибутковій наркоторгівлі. (Ці ігри дуже нагадують відчуття, ніби ти став героєм Grand Theft Auto, що мені особисто подобається.) Під час відпочинку в пляжному барі на острові ви випадково підслуховуєте розмову місцевого копа про зникнення однієї з найвідоміших поп-зірок світу — співачки, яка саме прибула на острів, щоб зняти музичне відео. І так, ця зірка, Даяна, родом із цього ж острова. (До речі, коп — на вашій зарплаті, тож це теж вам на руку.) Раптом ви розумієте, що маєте проблему — ваш «білий бізнес» приносить чудові прибутки, але зникнення поп-зірки може привернути увагу поліції — як місцевої, так і міжнародної. Попри те, що ви самі злочинець, стає життєво необхідним розібратися, що сталося з Даяною, перш ніж прибудуть справжні слідчі. Мені дуже сподобався цей сюжетний задум. Протягом кількох годин і приблизно 70 карток із доказами, фотографіями, візуальними підказками та низкою підозрюваних — кожен із яких має свої темні мотиви — Rapture чудово заплутує гравців, поступово затягуючи їх у розслідування. У грі є пів десятка фальшивих вебсайтів, які потрібно відсканувати, десяток конвертів із додатковими доказами, а також логічна загадка, яку треба розв’язати, щоб отримати доступ до нових карток. «Це, мабуть, найакуратніша й найчистіше побудована детективна гра, у яку ми коли-небудь грали», — сказала моя дружина, коли ми вже наближалися до фіналу розслідування. І я був змушений погодитися. Досвід, звісно, допомагає, але тут усе здавалося логічним і зрозумілим — ми просто уважно опрацьовували всі карти. Ми навіть влаштували собі п’ятірки, коли за допомогою дедукції здогадалися про частину фінального розв’язку. Попри велику кількість фальшивих слідів, нам вдалося скласти цілісну картину, уважно стежачи за «крихтами» доказів, розкиданими по всьому острову.НІША ВИДАВЦЯ KOSMOS Коли ми дійшли до останніх підказок, нам вдалося розкрити злочин правильно й отримати другий за рівнем результат у грі. Як і Vendetta, Rapture дає гравцям можливість дізнатися, що сталося з усіма персонажами історії, а також робить ще один крок уперед — дозволяє самим вирішити долю деяких особливо підлих персонажів. (Хоча ви й самі — наркобос, але, погодьмося, вони були трохи гіршими.) Рівень деталізації в Rapture просто чудовий. І це не дивно, адже видавцем є KOSMOS — компанія, що стоїть за серією Exit: The Game, зокрема й різдвяними календарями Exit: The Game Advent Calendars, які наша сім’я проходить щороку під час свят. KOSMOS чудово знає, як робити ігри цього жанру, і кожна частина Masters of Crime — справжня перемога. Знати, що нам залишилося ще три гри — Shadows, Incognito та найновіша Mosquito — приносить справжнє задоволення; моя дружина вже не може дочекатися, щоб почати наступну раніше запланованого. А я, навпаки, насолоджуюся очікуванням. Як хороша телевізійна драма, Rapture пропонує справді якісне оповідання — доросле, глибоке й напружене, як я люблю. Це доволі дорога гра для однорозового формату (ціна близько $25), але вона повністю виправдовує свою вартість. Обов’язково зверніть увагу на Masters of Crime: Rapture, якщо вам подобається проводити ігрові побачення!..

 Я впевнений, що вони існували ще до того, як я їх помітив, але 2025 рік — це точно перший рік, коли я дізнався про напівкооперативні ігри з розміщенням робітників. Поки що я зіграв у дві, і впевнений, що нам вдасться втиснути ще одну до кінця року. Результати поки неоднозначні. Kinfire Council — це значно цікавіша ідея, ніж сама гра, і те саме, здається, можна сказати про Winter Rabbit. Гра дизайнера Вільяма Томпсона вперше потрапила мені на очі, коли стала фіналістом премії Zenobia Award 2021, яка має на меті підвищити видимість малопредставлених авторів ігор. За Zenobia варто стежити не лише через благородну мету, а й тому, що ігри зі шортлиста пропонують нам нові сетинги та теми — справжні теми, а не декоративне оформлення, — які зазвичай не доходять до ринку. У випадку з Winter Rabbit ми опиняємося у світі черокійського фольклору, де Видра, Олень, Черепаха, Ведмідь, Вовк і Опосум готуються до зими. Механіка розміщення робітників тут не зовсім схожа на все, що я бачив раніше. Основа гри — проста конверсія ресурсів: ви накопичуєте різні ресурси, а потім витрачаєте їх на покращення та отримання переможних балів. Новизна полягає в самому способі. Гравці витягують робітників із спільного мішка. Можна витягнути власного робітника, але частіше це буде чийсь інший — або ж той набридливий Кролик. Про нього трохи згодом. Після витягування робітника кладуть на будь-яке вільне місце на полі лицьовою стороною вниз. Кожен із шести секторів ігрового поля відповідає одному з ресурсів. Коли всі порожні місця будь-якого сектора заповнені, цей ресурс виробляється. Диски перевертають, і, якщо там немає Кролика, усі отримують по одному екземпляру цього ресурсу. Гравець (або гравці), чиї диски присутні, отримує додатково по одному ресурсу за кожен диск. Якщо ж відкривається диск Кролика, він загрібає всі ресурси собі й тягне їх до своєї нори. Ох вже цей хитрющий кролик! Кооперативний елемент гри походить від Завдань, які гравці розігрують із руки на початку кожного раунду. Кожне Завдання вимагає певної кількості ресурсів для виконання та приносить очки гравцю, який його виконує, але свої власні Завдання ви виконати не можете. Хтось інший має зробити цю роботу за вас. Він отримує очки, а ви — невеликий бонус. Крім того, кожне виконане Завдання допомагає колективу підготуватися до зими. До кінця четвертого раунду група має виконати сім Завдань у кожній із трьох категорій, аби пережити зиму. Якщо це вдається, перемагає гравець із найбільшою кількістю очок. Якщо ж ні — ви всі програєте разом. У грі є перспективні елементи. Мені дуже подобається ідея витягувати й розміщувати робітників будь-якого гравця. Я думаю, з цього можна зробити чудову гру, але Winter Rabbit нею не є. Як і у випадку з Kinfire Council, політична взаємодія, яку заохочує правило, насправді так і не проявляється. Усе проходить приємно, але рідко захопливо. Виробництво та ілюстрації — чудові. Мені дуже подобається арт, особливо зображення істот, але рідко буває добрим знаком, коли саме оформлення є моїм улюбленим елементом гри. Попри перспективний сетинг і незвичну динаміку, Winter Rabbit так і не вдається зібрати докупи...

ВІСІМ РОЧКІВ РАЗОМ З ВАМИ! Lelekan святкує свій 8-й день народження! Це особлива дата, адже за вісім років команда пройшла чималий шлях, наповнений новими ідеями, важливими проєктами та яскравими перемогами. Lelekan — це не лише бренд, а й простір натхнення, творчості та спільних досягнень, які об’єднують друзів, партнерів і всіх, хто розділяє наші цінності. 8 років — це доказ того, що мрії стають реальністю, коли є віра, натхнення та підтримка. Ми щиро вдячні всім, хто був поруч у ці роки, хто довіряє, надихає та допомагає нам рости. Попереду — ще більше відкриттів, нових вершин і теплих моментів, які ми неодмінно поділимо разом.ПОДАРУНОЧКИ ДЛЯ УЛЮБЛЕНИХ КЛІЄНТІВ В честь такого свята ми оголошуємо тиждень безкоштовних ігротек та знижок на наші ігри для всіх!  А також розіграш! Серед усіх хто прийде до нас на ігротеку за цей тиждень та серед підписників нашого інстаграму. Всі умови можна знайти на нашій інстаграм сторінці.  https://www.instagram.com/lelekan.com.ua/ Пост розіграшу https://www.instagram.com/p/DO1AFI0CIva/..

 Я фанат ігор у маленьких коробках. В Alpina від HELVETIQ гравці спільно будують ігрове поле у ​​Швейцарських Альпах і заробляють очки по ходу справи. Дозвольте мені розповісти вам про Alpina! ОГЛЯД ГРИ ALPINA «Альпіна» – це гра для 2-4 гравців. Протягом кількох раундів гравці розміщують карту пейзажу в сітку 5 x 5. Єдине правило полягає в тому, що ви повинні розмістити свою карту безпосередньо поруч із існуючою картою. Потім гравці можуть вибрати, розмістити одну зі своїх дерев'яних фішок туриста на своїй карті або карту безпосередньо поруч зі своєю картою. Повторюйте, доки не буде заповнена сітка 5 x 5, потім підрахуйте бал. «Ого», – можете сказати ви, – «це ж просто». І ви були б праві, якби це було все, що є в грі. Бо я не пояснив, чому ви обираєте одну зі своїх карт замість іншої, і чому ви вирішуєте розмістити її в певному місці.ПІДРАХУНОК ОЧОК Коли ви дивитеся на кожну картку, перше, що ви помітите, це те, що вона виглядає як полароїд, а у верхній частині зображено птаха, жабу або козу. Кожна «фотографія» також показує значок у нижньому лівому куті, який вказує на тип ландшафту (гора, озеро чи ліс). Нарешті, ви помітите, що в нижній частині картки є ряд значків, кожен з яких представляє можливість підрахунку очок. Деякі з них прості: 1 очко за кожну фішку туриста будь-якого кольору на картці лісу, 2 очки за кожну картку озера, що безпосередньо прилягає до картки підрахунку очок. Інші ж складніші та вимагають тривалішого планування: 2 очки за кожен тип ландшафту ліворуч від картки (в тому ж рядку) або 1 очко за кожного птаха, ортогонально з’єднаного з цією карткою.  І пам’ятайте… вам не потрібно одразу ж класти туриста на землю, як тільки ви розмістили свою карту. Ви можете заманити певну ділянку, сподіваючись, що інший гравець клюне. А потім, коли він розмістить свого туриста, ви можете закрити пастку та розмістити наступну карту разом із туристом, щоб отримати умову підрахунку очок. Альпіна в цьому розумна.ВИСНОВКИ В Alpina небагато чого: 56 карт пейзажів, 32 фішки гравців (фішка для підрахунку очок та туристи), а також поле, яке також служить табло для підрахунку очок вздовж зовнішнього краю. А ходи швидкі: розміщення однієї карти та потенційне розміщення туриста. Але гра хитра та вимагає від гравців пильної уваги до розвитку ігрового поля. Гра починається з однієї карти, яка вже викладена на стіл і може опинитися посередині, а може й ні, залежно від розміщення карт. Це означає, що в грі на двох гравців кожен гравець викладе 12 карт з 8 пішаками-мандрівниками. Але в грі на чотирьох гравців викладається лише 6 карт з 4 пішаками-мандрівниками. Дошка швидко закривається, і якщо ви не стежите за станом гри, ви можете втратити можливість не лише викласти потрібну карту, але й покласти на стіл мандрівника, щоб забезпечити собі очки для кінця гри. Alpina також швидка, ігри тривають в середньому близько 15-20 хвилин. Тож це ідеальний спосіб розпалити апетит до триваліших та стратегічніших ігор або ж завершити ігровий вечір та розслабитися після ігор у «Білий замок» чи «Клани Каледонії». Тож, якщо ви шукаєте гру в невеликій коробці, яка пропонує стратегію та візуальний стиль, тоді Alpina хотіла б з вами поговорити...

 Навіть старому Скруджу – або Скроджі – було б важко знайти недоліки в останньому проєкті від Humble Bard Games. Популярна повість Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня» про скупого старого лихваря в Лондоні індустріальної епохи стала джерелом натхнення щонайменше для пів десятка настільних ігор. Серед них – «Різдвяна пісня» від Disney Mickey (де Міккі Маус у ролі Скруджа неабияк випробовував довіру глядачів) та «Привиди Різдва».ПРО ГРУ Дизайнер Джон С. Бейлі є викладачем у сфері повсякденного життя й має особливий зв’язок із «Різдвяною піснею». За його словами:«Теми та трактування моралі цієї історії багаті й глибокі. Кожна людина, ймовірно, винесе з неї щось своє, що кине їй виклик. Що стосується мене, я можу співпереживати Скруджу як особистості в багатьох аспектах… мій зв’язок зі Скруджем не має нічого спільного з грошима. Його характер, те, як він бачить світ, види розчарувань, які він пережив, і те, як швидко він забув чудові речі зі свого минулого, що могли б змінити його життя на краще, якби він їм дозволив». Гра цілком відображає ці настрої.ОПИС«Spirits of Christmas» – це середньо-легка кооперативна/сольна стратегічна гра, де гравці використовують рондель та дії на основі карт, аби провести Ебенезера Скруджа його шляхом від скнари до святого у вікторіанському Лондоні.  Шанувальники сольних і багатокористувацьких карткових ігор від таких розробників, як Button Shy чи Гейб Баррет із Solo Game of the Month, упізнають чимало знайомого у «Spirits». Але вирізняє її:  шість рівнів складності, що поступово ускладнюють гру; сім «режимів спілкування» для мультиплеєра; три варіанти сюжету. Разом це дає десять різних способів гри – як у сольному, так і в кооперативному форматі. На розпакування й ознайомлення з правилами перед першою партією йде близько п’яти хвилин. Завдяки різноманітності стратегій реіграбельність дуже висока.КОМПОНЕНТИ Компоненти гри якісні та надзвичайно тематичні. Духи, які відвідують Скруджа напередодні Різдва, миттєво впізнавані – незалежно від того, яку екранізацію ви любите: від Альберта Фінні (улюбленця дизайнера) до «Маппетів» (моя особиста). Дерев’яні жетони, лляне покриття карт, картки з чорним сердечником і товсті картонні монети додають глибини атмосфері. І це важливо: хоча багато хто вбачає у Скруджі лише символ жорстокого капіталізму, Діккенс писав не про економічні системи – він хотів показати Скруджа в кожному з нас.  Чудові ілюстрації для гри створила донька дизайнера. Вони відображають не лише радість родини від вихідного матеріалу, а й поступову трансформацію Скруджа.ІГРОВИЙ ПРОЦЕС Гравці починають із «карт духів», якими оплачують дії та завершують сцени в кожному «розділі» історії. Розмір руки залежить від кількості гравців: у сольній партії – 5 карт, а при 5–6 гравцях – лише 2. «Карти сцен» можна розкладати випадково (основний варіант) або по порядку – у складному «Варіанті історії». Кожен розділ відповідає одному з трьох духів Різдва – минулого, теперішнього та майбутнього. Унікальний жетон духа розміщується на ронделі. Гравці рухають його, витрачаючи монети, які швидко закінчуються, тому вибір і ризик тут критично важливі. Монети також впливають на підрахунок очок. Це влучна механіка: ніхто не хоче бути скнарою, як Скрудж, але гра змушує хоча б трохи відчути його роль.Дії на ронделі дозволяють:перемістити Скруджа в іншу сцену,обміняти або розіграти карти,добрати 3 карти. Завершення сцени потребує правильної комбінації рис духів (радість, співчуття, милосердя). З кожним розділом баланс цих рис змінюється, що робить гру динамічною та непередбачуваною.ДОДАТКОВІ МЕХАНІКИ Для завершення розділу потрібно пройти всі або лише «затінені» сцени (позначені бантом). Проблема лише в тому, що їх важко відрізнити при слабкому освітленні.«Смолоскип достатку» дає бонуси, якщо вчасно активується на ронделі.«Подарункові картки» забезпечують стартові переваги, додаючи варіативності.ЗАКІНЧЕННЯРозділ завершується, коли:у гравців закінчуються гроші,зіграні всі «тіньові» сцени,завершено всі сцени розділу. Після трьох розділів (або раніше – якщо ресурси вичерпано) гра закінчується. Якщо гравці пройшли всі три розділи, не збанкрутувавши, вони перемагають. Рівень перемоги визначається таблицею очок. На найнижчій складності перемога здається легкою, але зі зростанням складності гра стає серйозним викликом.ПІДСУМОК «Spirits of Christmas» – це ґрунтовна настільна гра від розробника Holdout, Song of the Seas та системи Roll-With-It. Вона підійде і поціновувачам карткових ігор, і тим, хто цінує сильну тему. Атмосфера індустріального Лондона, поєднана з емоційним світлом Різдва, робить гру чудовим варіантом для затишної вечірньої партії біля каміна напередодні свят. Завдяки компактності, простим правилам і глибоким стратегіям вона здатна за кілька хвилин провести вас від «Обману!» до «Радості світу». І так, Крихітка Тім (спойлер) – вижив. «Spirits of Christmas» – профінансована на краудфандингу гра, тепер доступна від Humble Bard Games. Вона ще не має рейтингу на Board Game Geek, але, без сумніву, стане вашим улюбленцем, що залишиться на столі й після свят...

ОГЛЯД ГРИ SIGNAL «Сигнал» – це тиха, кооперативна головоломка для інтелектуального розвитку, медитація про спілкування, яка аж ніяк не є такою цінною, як може означати фраза «медитація про спілкування». Гравці працюють разом, щоб поспілкуватися з інопланетянином, представленим яскравою чорно-білою ілюстрацією на картці та втіленим самотнім, мовчазним гравцем. Террани надсилають сигнали: стрижні, кубики, кола та трикутники чорно-білого кольору, розташовані на тканинній дошці. Більша частина ігрового часу витрачається на розстановку цих сигналів. Коли сигнал готовий, прибульець реагує, змінюючи його. Можливо, він/вона/вони пересувають деякі фігури або видаляють деякі. Вони можуть створити стопку або поміняти фігури місцями. Це може бути, і часто є, якась комбінація речей. Сподіваються, що прибульець надішле назад саме той сигнал, який показано на лицьовій стороні його картки. Нічого більше, і нічого менше. Що б не робив прибулець, він дотримується правил, викладених на звороті своєї картки. Наприклад, «Покладіть чорний стрижень на чорний диск» або «Видаліть два стрижні та помістіть іншу фігуру між ними». Якщо перший раунд спілкування успішний протягом десяти спроб, усі переходять до другого раунду. Мета не змінюється, але додається додатковий набір правил, які виконуються після першого набору правил. Третій раунд чекає на вас з іншого боку другого, якщо ви його розгадаєте. Спроба розгадати код прибульця – це неймовірно весело, особливо коли ваші зусилля ледве досягають мети. Самі правила ніколи не є вишуканими. Натомість вони розроблені для взаємодії у розумні способи. Правило другого раунду змушує вас зробити крок назад і по-іншому подумати про правило першого раунду. Мені не дуже подобається грати в ігри, які передбачають сліпі, невдалі здогадки, і мені сподобався мій перший раз, коли я відмовився від ролі прибульця в Signal. Я сумую за майбутнім, в якому я більше не зможу цього робити, оскільки ви не можете грати проти одного й того ж прибульця більше одного разу, і ви ніколи не зможете зробити це з прибульцем, якого ви втілили. У таких іграх завжди є побоювання, що бути в ролі дивака буде невдячно. Ви сидите мовчки, поки всі інші говорять, а потім виконуєте алгоритм перетворення, поки вони дивляться. Звучить нецікаво. На щастя, хоча роль прибульця сподобається не всім, Signal уникає цієї проблеми. Інструкції залишають простір для творчості, для впертого наполягання на тому, що ви можете зробити це. Є також простір для того, щоб думати наполегливо. Якщо ваші товариші по команді застрягли на певному кроці інструкції, якщо вони продовжують робити ту саму помилку, ви можете спробувати виконати її таким чином, щоб це могло змінити ситуацію. Є щось антропологічне в тому, щоб бути прибульцем. Я спостерігаю за людьми з радістю та захопленням. Оскільки гра дозволяє справжнє дослідження, ви дізнаєтеся щось про людей як окремих осіб та людей загалом через те, як вони грають. Деякі люди вдаються до цього без вагань. Один друг зробив свою першу здогадку, зібравши кілька фігурок, потрясши їх у руці, а потім виклавши на тканину, готовий прочитати кістки. Інший друг щоразу був абсолютно впевнений, що це правило має якесь відношення до симетрії. Групи та окремі особи зациклювалися на ефемерних речах, інтерпретуючи шум як сигнал. Час від часу слідування за шумом справді працює. «Він видаляє лише ті частини, які бачить зверху», коли справжня причина одночасно не пов’язана між собою та взаємовиключна. Ця відносна відсутність точності — обіцяю, інопланетяни досить вимогливі — може дратувати фанатів головоломок, але вона говорить про ширшу суть цієї чудової вправи. Мета Signal полягає не в тому, щоб чітко сформулювати правила чи повністю зрозуміти, чому те, що ви робите, працює. Мета — успішно спілкуватися. Спілкування недосконале. Ви не завжди можете точно сказати, чого хочете або що маєте на увазі. Це не означає, що вам не вдасться досягти взаєморозуміння...