Dixit Odyssey — карткова гра, в якій ви можете дати волю своїй уяві. Це розширення оригінальної настільної гри Dixit, але вона також вийшла як окрема версія: вона в основному така ж, як основна гра, але додала можливість грати до 12 гравців. Це дозволило додати деякі нові механіки, що зробило гру ще кращою, ніж вона є. Я вперше зіткнувся з Dixit Odyssey у 2016 році. Я був із купою друзів, і вони познайомили мене з грою, яка згодом стала моєю улюбленою настільною грою. Це була не перша настільна гра, у яку я коли-небудь грав, але вона точно поклала початок моєму захопленню настільними іграми. Я відразу вирішив його купити і почав знайомити з ним усіх своїх друзів. З того моменту це стало однією з ігор, у які ми найчастіше граємо під час наших ігрових вечорів. Крім того, що це чудова гра, це ще й витвір мистецтва. Для цієї версії гри ілюстрації карток створили Марі Кардуа та П’єро. Без зайвих слів, давайте перейдемо до компонентів і ігрового процесу Dixit Odyssey.ІГРОВІ КОМПОНЕНТИ Це компоненти, які постачаються з повною версією гри Dixit Odyssey, а не з версією розширення, яка дає лише 84 нові карти для додавання до оригінальної Dixit.  Основне поле (розділене на 2 частини, які складаються разом) 84 нові карти 12 дерев'яних зайчиків 12 зелених кілочків 12 червоних кілочків 12 планшетів гравців ПравилаЯК ГРАТИ В DIXIT Як туди перемогти? Існують різні способи отримання очок. Перш за все, у кожному раунді має бути оповідач: немає правила, хто має йти першим. У моїй групі ми зазвичай робимо так, хто перший того і тапки. Оповідач має подивитися на 6 карток у своїй руці, вибрати одну та дати їй «заголовок». Це може бути будь-що, з чим йому асоціюється ця карта, наприклад, назва фільму, пісні чи книги. Це може бути емоція чи почуття. Це може бути навіть один звук або жест. Важливо, щоб це не було занадто очевидно і занадто складно. Тут вступають у гру інші гравці: кожен із них має вибрати зі своєї руки картку, яка найкраще підходить під асоціацію, яку дав оповідач. Їм доведеться спробувати вибрати найкращу карту, щоб отримати більше бонусних балів. Коли всі гравці віддадуть свої карти, оповідач змішає їх і покладе на стіл обличчям догори, кожній картці присвоєно номер збоку поля.  На цьому етапі всі гравці, окрім оповідача, повинні спробувати вгадати картку оповідача, поставивши на планшеті зелений кілочок у числове місце, пов’язане з картою, яка, на їхню думку, належить оповідачу. Кожен голос має залишатися таємним, доки не проголосують усі. Настав час показати голоси та набрати бали. НАБІР ОЧОК Як оповідач, ви повинні дати назву, щоб хоча б одна людина вгадала вашу картку; у цьому випадку оповідач і той, хто вгадав картку, отримують по три бали. Але, якщо всі гравці або ніхто з гравців не вгадав картку, то всі, крім оповідача, отримують по два бали. Окрім цих балів, кожен гравець, крім оповідача, отримує один бонусний бал за кожен голос, отриманий його карткою (до трьох бонусних балів). Якщо є 7 або більше гравців, можна також використати червоний кілочок: якщо у вас проблеми між двома картками, ви можете використовувати обидва кілочки, щоб проголосувати за обидві карти. Але якщо ви вгадаєте картку оповідача, використовуючи лише один кілочок, ви отримаєте бонусний бал. Отже, ризикнути заради цього бонусного бала чи перестрахуватися, щоб мати більше шансів не пролетіти? Ваш вибір. Коли всі бали розподілено, новому оповідачу настав час дати нову асоціацію. У моїй компанії ми робимо так, що ті, хто вже дав назву, повинні чекати, поки кожен отримає шанс стати оповідачем. Як стежити за очками? Просто перемістіть кролика вздовж дошки на стільки клітинок, скільки очок ви набрали. Перемагає кролик, який першим набере 30 балів.ЧИ ВАРТО ВЗЯТИ DIXIT: ODYSSEY В КОЛЕКЦІЮ  Отже, давайте почнемо з того, що особисто кажучи, Dixit є однією з найкращих настільних ігор за останні роки. Вона весела, вона має оригінальну концепцію, вона отримала похвалу та чудові відгуки практично скрізь. Dixit Odyssey взяв те, що вже було чудовою грою, і зробив її ще кращою, представивши другу прив’язку для голосування та деякі нові варіації, які ви можете знайти в збірці правил. Зокрема, я б запропонував спробувати варіант вечірки Dixit, який додає пікантності, додаючи можливість для оповідача «заблокувати» очки на одній із розіграних карт. Цю гру дуже легко пояснити, і навчитися грати в неї займає лише 2 хвилини, тому я вважаю, що це чудова гра, щоб познайомити людей зі світом настільних ігор. Це також чудова гра для будь-якого віку, навіть для маленьких дітей. Я грав у цю гру зі своїми двоюрідними братами 7 і 10 років, і їм було дуже весело. Єдине, що вони могли бути занадто очевидними з назвами, але як тільки вони це зрозуміли, вони насправді стали досить хорошими та креативними. Повірте мені, коли я скажу, що мені ще потрібно знайти когось, хто не сказав мені, що їм подобається ця гра, і не запитав, де її купити. Отже, чого ви чекаєте? Візьміть цю гру та дайте волю своїй уяві!..

 Land of Clans від TACTIC (від провідного розробника ігор у Фінляндії) — це гра для 2-4 гравців з часом партії до 30 з лишком хвилин  на контроль територій. Механіки гри досить прості для гри з 8-річними дітьми, а правила дуже добре пояснені та викладені лише на трьох сторінках, з коротким текстом та хорошими ілюстраціями. У цю гру також можна грати з 4 або 6 гравцями в 2 командах по 2 або 3 гравці в кожній. З лише трьома гравцями це не так добре, тому що це включає в гру елемент «творця короля», що дозволяє двом гравцям «вибирати» третього гравця, а потім продовжувати як звичайну гру для двох гравців. Ми віддаємо перевагу грі для чотирьох гравців, де кожен гравець має власний набір із 4 дерев’яних замків і 15 дерев’яних жетонів.  Кожному гравцеві роздають дві картки Чарівника та 5 випадкових ігрових карток. Ці п’ять карт складають його стартову руку, тоді як карти Чарівника розташовуються лицевою стороною вгору на очах у кожного гравця. Карти, жетони, замки, хрестоподібне ігрове поле та плитки місцевості різної форми — усі зроблені з картону або дерева найвищої якості. Немає жодних кубиків. Карта (ігрова зона/поле) покрита сіткою квадратів, які утворюють ділянки землі, кожен з яких позначений числовим значенням і кольоровою фігурою - кожна окрема фігура має свій колір; фігури та числа збігаються з тими на картках, які тримають гравці.  Щоб «завоювати» порожнє місце на полі, гравець повинен зіграти карту, яка відповідає значенню (форма/колір/число) цього місця. Потім вони розміщують один із своїх дерев’яних дисків на цьому місці. Розміщуючи диски, гравці намагаються створити та зіставити форми місцевості, зображені на одній із чотирьох плиток «Перемога», розташованих навколо поля.  Коли диски гравця створюють фігуру, яка відповідає формі плитки місцевості (плитки перемоги), він може захопити одну з частин такої самої форми з запасу, а потім розмістити її на дошці, повертаючи диски їхньому власнику. Потім вони розміщують один зі своїх замків на цій фігурі, щоб показати, що вони володіють ним, але це небезпечно. Супротивники можуть розташувати свої фішки навколо замку/фігури в тому, що в основному є облоговою позицією, і атака може продовжуватися. Обидві сторони можуть грати карти (схрещені мечі для нападу, щити для захисту), щоб збільшити свої значення. Якщо захист перемагає, нічого не відбувається, якщо напад перемагає, поточний замок замінюється замком атакуючої сили; у будь-якому випадку всі використані картки скидаються.  Є кілька додаткових можливостей, які можна зробити під час гри. Наприклад, на деяких квадратах є символ кельтського вузла. Це спустошені землі, і їх може отримати лише гравець, поставивши на нього фішку, коли це останній квадрат форми тайла "перемога". Якщо можна показати, що це останнє потрібне місце, тоді його можна отримати, скинувши будь-яку картку, вона не обов’язково має відповідати формі/кольору/числу. Друга додаткова гра стосується карт Чарівника. По суті, це «джокери», які можна використовувати як будь-яку картку для розміщення диску на полі, за винятком того, що поле спустошеної землі має неперевершений захист від чарівників.  Ігрова механіка не нова, її можна знайти в кількох іграх. Вони хороші, надійні механіки, які добре працюють. Lands of Clans надзвичайно добре використовує цю механіку; Насправді настільки добре, що це дуже хороша гра для навчання нових гравців деяким класичним і необхідним стратегіям в іграх про контроль територій. Я вважаю, що вона має високу цінність як сімейна гра, і я б поставив її на нижчу шкалу рейтингу досвідчених гравців за комфортом гри.  Дуже гарно виготовлені дерев’яні деталі, якісні жетони, карти та поле. Надзвичайно прості для розуміння правила, хоча я б припустив, що вікова пропозиція 8+ враховується, лише якщо діти є постійними та компетентними гравцями в настільні ігри, в іншому випадку слід залучати досвідченого підлітка до дорослого гравця - хоча б лише в якості консультанта (тобто двоє 8-річних дітей грають один проти одного зі старшим гравцем, який пояснює ходи та інші доступні дії.  Хоча гра називається Land of Clans і показує на обкладинці коробки шотландську сцену, яка, здається, відбувається приблизно в середині 16 століття (нібито невідомо, що кілти регулярно носили до 1538 року), там нічого немає. Єдиний натяк на шотландський колорит, насправді кельтський вузол, який використовується для розрізнення квадратів «Спустошеної землі» на полі, має зв’язки (каламбур) з Ірландією, а не в Шотландією. По суті, я хочу сказати, що не купуйте гру, очікуючи шотландських зв’язків, купуйте її, тому що це хороша, приємна гра з легкою стратегією. КОРИСНІ ПОСИЛАННЯЗемля Кланів на порталі BGGhttps://boardgamegeek.com/boardgame/319709/land-clans ВІДЕООГЛЯДИ..

ОГЛЯД ГРИ Коатль - барвиста абстрактна гра-головоломка, в якій ви будете робити найкрасивіших «пернатих» зміїв. Створивши їх, ви спробуєте завоювати титул верховного жерця. Ви підготовуєте гру, розмістивши поле ринку поцентру поля. Частини тулуба, голови і хвоста ви розміщуєте на призначених для цього місцях. Покладіть запас із 6 карток із передбаченнями поруч з колодою передбачень. Кожен гравець отримує персональне ігрове поле, карту храму та картку передбачення. Ви також кладете 2 картки храму лицьовою стороною вгору в центр столу. Карта храму дає вам бонусні бали, якщо ви закінчите Коатля, який відповідає певним умовам, наприклад, що він має довжину 6 і не має червоних частин. Картку з передбаченнями можна розмістити біля Коатля, який ви робите або щойно завершили. Вони також дають вам бали в кінці гри. Під час ходу ви можете вибрати одну з 3 дій.  Візьміть частини Коатля: під час цієї дії ви можете вибрати 1 поле та взяти з нього частини Коатля. Ви можете вибрати 2 частини тіла, 1 голову або 1 хвіст. Ви повинні звернути особливу увагу на те, який колір ви берете, щоб відповідати умовам вашого передбачення та карт храму. Фішки Коатля, які ви взяли, розміщуються на вашому персональному полі, де ви можете розмістити до 8 фігур. Візьміть картки з передбаченнями: на картках з передбаченнями є певна умова, яку повинен виконати Коатль, щоб отримати за це бали. Ви можете взяти скільки завгодно карт із запасу, але у вас на руці може бути лише 5 карт. Прикладом картки передбачення є те, що ви повинні мати кольори в певному порядку. Побудуйте Коатля: будуючи Коатля, ви можете виконувати стільки дій, скільки забажаєте. Ви можете створити новий Коатль, розширити існуючий Коатль і/або розмістити картки з передбаченнями поруч із Коатлем. Коли Коатль має голову, хвіст і кілька частин тіла, він закінчений, і ви не можете продовжувати його подовжувати. Гра закінчується, коли один з гравців завершує 3 Коатлі. Потім ви отримуєте бали за заповнені карти храмів і передбачень. Тому переконайтеся, що ви найкращим чином виконали умови цих карток. Якщо ви наберете найбільшу кількість очок наприкінці гри, ви переможець і можете отримати титул Верховного Жреця!НАШІ ВРАЖЕННЯ Якщо ви любите абстрактні ігри-головоломки, то Коатль настійно рекомендуємо! Багато людей роблять порівняння з Azul, але ми не думаємо, що ви можете правильно порівняти ці 2. Коатль і Azul – це справді дві різні ігри, але якщо вам подобається Azul, то вам також сподобається Коатль. У Коатль у вас є кілька способів виграти. По суті, ви намагаєтеся задовольнити всі карти пророцтв і храмів якомога краще та створити ідеальних Коатлів. Ви також можете створити 3 Коатлі якнайшвидше, що може залишити вашого опонента з менш готовими Коатлями. У результаті гра може закінчитися дуже швидко або зайняти дуже багато часу. Нам дуже подобається ця різноманітність, хоча це також може дратувати, коли ви робите все ідеально, а ваш опонент поспішає і закінчує партію. У будь-якому випадку ці різні варіанти дозволяють спробувати нові тактики. Коатль чудово грається, а ігровий процес виглядає дуже спрощеним. Ви швидко засвоїте правила, і всі дії говорять самі за себе. У вас є кілька дій, які ви можете виконати протягом свого ходу, але не так багато, щоб вам довелося думати 5 хвилин. Таким чином, гра в Коатль досить швидка, і вам не доведеться довго чекати опонентів. Оскільки гра не займає надто багато часу, а дії прості, ви також можете представити цю гру новим гравцям у настільні ігри. Крім ігрового процесу ця гра виглядає дуже красиво. Всі компоненти дуже високої якості, а гра дуже барвиста. Це справжня вечірка на столі! Ми вважаємо перевагою те, що шкала підрахунку очок з іншого боку загального поля, це економить багато місця на столі. Ми також вважаємо перевагою те, що очки підраховуються в кінці, тож ви можете грати спокійно, не відстежуючи рахунок. У таких іграх, як Azul, підрахунок очок після кожної дії іноді може перешкодити розвазі. З іншого боку, ми можемо уявити, що негайний підрахунок очок додасть свого роду гоночний елемент, який зробить гру трохи захопливішою. Наприклад, ви можете перевірити рахунок вашого суперника, щоб дізнатися, скільки очок вам потрібно, щоб випередити його або її. Загалом, ми дуже раді Коатлю. Ми шанувальники абстрактних ігор-головоломок і завжди радіємо різноманітності в нашій колекції. Тим не менш, досвідчені гравці, ймовірно, трохи швидше холонуть до ігор на зразок Коатль і Azul. Ігри, як правило, пропонують меншу відтворюваність і меншу глибину, ніж інші більш складні настільні ігри. Тому ми хочемо мати кілька таких типів ігор у нашій колекції, щоб ми могли чергувати. Це гарантує, що гра залишиться веселою в довгостроковій перспективі! Коатль є хранителем нашої колекції. Що стосується нас, Коатль - це нова чудова гра в колекції абстрактних головоломок! ГРА УДВОХ Ви можете грати в Коатль з кількома людьми, але ви все одно робите все самі. Кожен працює над своєю головоломкою. Якщо ви грали в цю гру частіше і маєте досвід, ви могли б заважати іншому гравцеві та забирати потрібні йому чи їй частини, але це дуже рідко. Ми можемо уявити, що з 4 гравцями може знадобитися досить багато часу, перш ніж знову настане ваша черга, тому ми вважаємо, що грати краще з меншою кількістю гравців. ..

 "Оскари" "прокачують" фільми, у меломанів є "Греммі", а у настільників - "Spiel des Jahres". "Spiel des Jahres" ("Гра року" в Німеччині) - одна з найвідоміших і найпрестижніших премій у світі настільних ігор. Присуджується щороку в Німеччині журі, яке складається з ігрових журналістів, і основну увагу приділяє іграм для сімейного дозвілля. Головний приз премії "Spiel des Jahres" у 2015 році дістався грі "Colt Express". І як тільки стало відомо, кількість пошукових запитів «Colt Express» на сайті boardgameprices.com подвоїлася.Лауреат премії "Spiel des Jahres 2015" - гра "Colt Express"  Такі популярні ігри, як Каркассон, Ticket to Ride, Колонізатори і Домініон - всі побували в лауретах премії Spiel des Jahres.  Незважаючи на те, що премія «Spiel des Jahres» є однією з найрозкрученіших настільних щорічних подій, ви можете дещо про неї не знати. ВСЕ, ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ПРЕМІЮ "SPIEL DES JAHRES" Найвідоміша настільно-ігрова премія, але не найстаріша «Spiel des Jahres» є найвідомішою настільно-ігровою премією, але з'явилася пізніше за кілька інших головних премій індустрії. Премію "Spiel des Jahres" засновано в 1979 році, через 4 роки після появи "Origin Award" (США, 1975 р.) і 2 роки після "Speelgoed van het Jaar" (Нідерланди, 1977 р.). ЩО РОБИТЬ ГРУ ГРОЮ РОКУ Переможцю потрібно мати не тільки відмінний ігровий процес, але й добре написані правила, функціональне і красиве оформлення, а також високу реграбельність. Лауреат премії "Spiel des Jahres 1998" - гра "Elfenland" - знаменитий привабливою естетикою Оскільки премія німецька, переможцю також необхідно мати німецьку версію.ЧЛЕНИ ЖУРІ На даний момент журі премії Spiel des Jahres складається з десяти осіб. Усі вони — настільно-ігрові журналісти з країн, які говорять німецькою мовою. Щоб скласти шорт-лист премії, кожен член журі пробує сотні різних ігор на рік.  Журі премії "Spiel des Jahres" зустрічаються наживо лише чотири рази на рік, але обмінюються повідомленнями на своєму інтернет-форумі. НОМІНАНТИ ПРЕМІЇ Журі премії "Spiel des Jahres" зустрічається у травні, щоб скласти остаточний список номінантів. Він складається на основі персональних списків журі, у кожному з яких числиться по 20 добірних ігор із виданих попереднього, перед премією, року.  Остаточний перелік із п'яти номінантів, тобто. претендентів на головний приз, що супроводжується списком рекомендованих членами журі ігор. І навіть у нього потрапити вже почесно. СКРОМНА ЦЕРЕМОНІЯ НАГОРОДЖЕННЯ Лауреата премії "Spiel des Jahres" оголошують у червні, на прес-конференції в Берліні. У премії «Spiel des Jahres» немає грошового призу, але помістити її логотип на коробку своєї гри для видавця та геймдизайнера, мабуть, один із найкращих моментів у житті.НАЙКРАЩА РЕКОМЕНДАЦІЯ З УСІХ МОЖЛИВИХ При оцінці ігор журі премії «Spiel des Jahres» не враховує показники їхнього продажу, але при цьому може їх покращити. Приріст продажів для номінанта премії "Spiel des Jahres" складає близько 10 000 копій, а додатковий продаж лауреата може становити від 300 000 до 500 000 копій...

 Є такий тип карткових ігор – на хабарі. Мені здається, у багатьох при цьому визначенні в уяві виникає 36-ти карткова колода з дамами і королями чотирьох мастей. Принаймні у мене гра на хабарі асоціюється саме з цим. І сьогодні про одну з подібних осучаснених настілок ми й поговоримо. Дісталася мені Fox in the Forest випадковим чином – побачив на bgg чудову лисицю на обкладинці анонсованої гри, зацікавили картинки на картках і в одне із замовлень «звідти», коли воно видалося, коробочка якось була докинута на здачу в посилку. Тоді я не чекав від неї нічого особливого, просто ілюстрації подобалися, це вже потім виявилося, що іграшка непогана і на різні лади нахвалюється зарубіжними настільниками. Коли дісталася нас довго не вдавалося спробувати, бо бажання великого не відчував, потім оцінив за парою партій і знову закинув. А ось уже восени та взимку досхочу награв кілька сесій. ПРО ЩО ГРА У євро на сюжет можна сміливо забивати практично завжди, чого вже говорити про філери? А ось у Fox in the Forest навіть є флейвор, уявляєте? Ну, як флейвор – це невелика розповідь від Алани Джолі Ебботт і з картами та механікою гри він ніяк не пов'язаний, лише персонажі та загальний антураж запозичені. Але загалом кумедно. ЩО В КОРОБЦІ Колода карт, 33 штуки, трьох мастей: Дзвони, Ключі та Місяць. З одиного по одинадцять. Непарні - це карти з текстом-здатністю, парні - просто цифри.  Другий компонент гри – це жетони для підрахунку очок. До купи – правила та пам'ятки. Для класичного філера цілком норм наповнення, але за сучасними мірками забивання коробок будь-яким добром - могли б і казку вкласти окремою міні-книжкою, як думаєте? А то довелося на сайті видавця шукати, і якби не інтернет, то взагалі не дізнався б, що тут є якийсь сюжет. ЯК ГРАТИ? Fox in the Forest розрахована на двох. Роздається по 13 карт кожному, решта колод кладеться сорочкою вгору на одну карту, яка перевертається обличчям вгору – як у «Дураку», колода з картою, що позначає козир, знизу.  Після цього активний гравець заходить однією картою з руки, а другий відповідає своєю, причому вона повинна бути тієї ж масті, що і перша. Якщо потрібної масті на руці немає, можна скинути будь-що. У кого номінал більше, того й хабар. Козирі б'ють решту мастей. Загалом, настільки класична гра на хабарі, що і описувати сенсу не було б правила, якби не два але. Але ці полягають у тих особливостях настілки, які вона полюбилася шанувальникам даного жанру.  Перше – всі непарні карти мають якусь особливість, яка спрацьовує при розіграші, і завдяки якій можна хитрувати та перевертати хід партії на свою користь. Номінал і масть більшої частини карток на руках опонента можна припустити, але завжди залишаються 6 невідомих карток у колоді, які вносять рандом і несподіванку протягом кожного розкладу. Друге - у грі неважливо чи повна ваша рука потужних дев'яток і десяток, тому що очки тут даються не тільки за зібрані хабарі, а й за "недовзяті". Щоб краще зрозуміти, про що мова, ось вам проста табличка з правил, звідки все стає зрозумілим.  Тобто у Fox in the Forest є стратегія – залежно від того, що прийшло вам на руку в партії, ви можете планувати та прикидувати приблизний розклад на гру, чи варто рубатися за кожну картку, чи зіграти на мізері. З урахуванням того, що повноцінною партією в «Лисиці» вважається кілька роздач, після яких переможцем оголошується той, хто досяг певного порогу очок, довгострокова стратегія тут також у пошані. Ну, наскільки це поняття застосовне до філера. ВРАЖЕННЯ Fox in the Forest – розумна коробка з геймплеєм, на який ніяк не очікуєш від настільки простого наповнення. Особисті враження від «Лисиці» з кожною партією лише сильніше схиляються у позитивний бік. Як уже говорив вище, на початку минулого року навіть і не чекав від коробки нічого, окрім гарних артів, проте отримав більше, ніж припускав. Проблема сприйняття настілки полягає в тому, що основа гри це банальні хабарі, від яких за визначенням чекаєш чогось… ну, того, що описав у вступі, нісенітниці якоїсь давньої. Відкинути забобони особисто мені допоміг не лише особистий досвід та награвання партій, а й постійні позитивні відгуки з-за кордону (може, частково саме вони й схилили викинути кілька доларів на замовлення). Особливо гру оцінили любителі механіки trick-taking. Доповнена вона такими крутими штуками, як спеціальні можливості деяких карт та система підрахунку очок, що перетворюють цю маленьку іграшку на щось набагато цікавіше. Та її відносний «вага складності» за версією bgg абсолютно правдивий (1,59 з 5) і спочатку мені, наприклад, воно здавалося надто примітивним. Однак з набутим досвідом і прокачуванням навички у використанні механіки, поринаєш все глибше в нюанси, сходить розуміння тонких моментів, усвідомлення можливостей застосування сил різних карток. Плюсом іде напруженість партій, оскільки кожна зіграна мапа важлива. На початку чергової роздачі ви не знаєте, наскільки сильна ваша рука і як варто її розігрувати (адже точні карти противника невідомі) - чи варто брати хабарі або віддавати (грати в мізер). Спочатку перебіг гри здаватиметься чи не рандомним, але варто набратися досвіду (партій 10+ хоча б) і ви в'їдете в трюки та хитрощі, які можна провертати з «програшною» рукою, усвідомлюєте, як прокручувати та виводити переможну послідовність ходів, використовуючи здібності карт, що мають у Fox in the Forest вирішальне значення.  Витягування інформації з противника «королем» (номінал «одинадцять»), збір очок поодиночці за допомогою карток-«скарбів»-сімок, ті самі «лисиці»-трійки, що кардинально ламають хід гри протягом партії – ви міняєте козир, перевертаючи все з ніг на голову, причому користуватися цим інструментом можна настільки тонко, що різницю між майстром в «Лисиці» і малодосвідченим гравцем можна помітити вже лише за вмінням застосовувати лисицю. Це не шахи, звичайно, але. Насправді саме білки карток можна вважати головною фішкою гри, на яку працює основа - хабарі.  Будучи класичним філером на двох, Fox in the Forest не схожа на побратимів і дає якийсь новий досвід, зараз поясню який. Наприклад, Jaipur чи Lost Cities якраз підходять для порівняння (в останню, до речі, 35 партій уже розклав цього року). У всіх цих іграх ми змагаємося з опонентом, у швидкому темпі хапаємо/викладаємо карти, трохи прораховуючи наперед найпростіші дії. «Лисиця» працює по-іншому – ви так само бачите приблизно правильні ходи, але на вибір впливає додатковий пласт в геймплей, а саме здібності карт. Доводиться, як завжди, не тільки математично аналізувати що і як зробити, а й прораховувати і, головне, вигадувати трюки зі здібностями карт. Ця кардинальна відмінність дає дещо інші враження – згодом гра видається складнішою та глибшою, чи що. Потрібен не один підхід для того, щоб освоїтися з можливостями, що надаються гравцеві в цьому філері.  Не говоритиму що це краще і цікавіше, просто це даність, що є відмінною особливістю гри від двох взятих як приклад. Вибрані вони через те, що за враженням, що одержуються від партій, дуже схожі з Fox in the Forest, так що якщо ви є їх шанувальником/ненависником, то і «Лисиця» зайде/нафіг не потрібна. Ще раз – не варто сприймати гру як розраду, ні. Це просто ще один філер, популярність якого обґрунтована його реально добротним ігровим процесом, якість якого змогла досягти висот топових визнаних коробочок, типу Jaipur і Lost Cities, наведених як приклад саме тому, що є відмінними іграми. Так що не варто вестися на хайп, якщо ви є пристрасним ненависником цього жанру. Якщо ж прості дуельні настільні радості вам не чужі, то «Лису» як мінімум варто спробувати, вона цілком може стати на полицю в ряд добротних філерів.КОРИСНІ ПОСИЛАННЯFox in the Forest  на порталі BGGhttps://boardgamegeek.com/boardgame/221965/fox-forest ВІДЕООГЛЯДИ..

 У Back to the Future: Back in Time ви граєте (мінімум 2 гравців) за Марті, Дока, Дженніфер та/або пса Ейнштейна, які намагаються допомогти батькам Марті закохатися один в одного і вивести Делореан на потрібне місце на Мейн-стріт до 10: 04, щоб повернутися назад у 1985 рік. Завдання ускладнює Біфф, який постійно намагається дістатися Джорджа з Лоррейн і перешкодити їм закохатися. Кожен персонаж має унікальну спецздатність і набір стартових тайлів сили, які дають вам стартовий набір кубиків. По ходу партії, виконуючи різноманітні завдання, ви зможете отримати додаткові тайли. Ходи діляться на 2 фази: 1. Фаза часу Тут ви просто пересуваєте куб на один поділ по лічильнику ходів та активуєте ефекти з відповідних іконок. Кожен раунд вам доведеться витягнути як мінімум одну карту руху, які переміщають містом Біффа, Джорджа та/або Лоррейн. У деякі раунди вам також доведеться витягнути карту неприємності: вони розміщуються на полі і постійно надають певні негативні ефекти. У деякі раунди вам також доведеться перевірити рівень любові, і якщо ви не підвищили його до досить високого значення, то фрагмент сімейного фото МакФлаїв зникне.  2. Фаза дій Тут ви використовуєте свої тайли сили та карти предметів, щоб переміщатися полем і намагатися виконати різноманітні завдання. При переміщенні ви можете прихопити з собою Джорджа або Лоррейн, щоб пересунути їх у більш відповідні локації. Завдання включають спроби підняти рівень кохання між Джорджем і Лоррейном, коли вони знаходяться разом, битви з Біффом, переміщення Делореана, спроби зібрати ключові предмети, необхідні для повернення свого часу, виконання завдань з карт можливостей і вирішення проблем з карт неприємностей. При спробі виконати завдання ви можете перевернути скільки завгодно тайлів сили з доступних вам, кинути відповідні кубики і отримати стільки символів успіху. Потім усі кубики без символу Біффа можна перекинути з надією покращити результат. Потім результати можна модифікувати за допомогою деяких тайлів сили. Якщо в одній з вами локації є інший гравець, він може допомогти вам, перевернувши свої тайли сили та/або карти предметів, додавши у ваш пул їх кубики. В кінці фази ви перевертаєте назад свої тайли сили і карти предметів, а ось союзникам, що допомагали вам, доведеться чекати кінця їх наступного ходу. Кожен символ Біффа, що випав на кубику і на карті руху, пересуває його ближче до Джорджа або до Лоррейн. Якщо Біфф знаходиться в одній з кимось із них локації, а ви повинні активувати черговий символ Біффа, то рівень кохання знижується. Ви перемагаєте, якщо Делореан о 10:04 опиняється в зоні готовності до старту, а рівень кохання знаходиться у районі закоханості. В іншому випадку ви програєте. Також ви програєте, якщо зникає шостий, останній фрагмент сімейного фото МакФлаїв.ПЛЮСИ ГРИ Найбільше в Back to the Future: Back in Time мене вразило чудове перенесення атмосфери фільму на стіл. Біфф такий же шалений, на всіх картах зображені предмети або відомі сцени з фільму, а зробити Джорджа і Лоррейн парою зовсім непросто (зробити сімейне фото МакФлаїв, що зникає, частиною ігрових механік — чудова ідея). Все на кшталт оригіналу. Протягом партії напруга зберігається. Біфф із самого початку досить небезпечний, і стає ще небезпечнішим завдяки картам неприємностей. Крім того, на ігровому полі постійно з'являється щось нове, і виконати основні завдання стає набагато складніше. У сукупності це породжує складну головоломку, яку ви вирішуватимете в кожній партії. Чудово, що можна допомагати іншим гравцям у їхній хід. Коли союзники жертвують своїми тайлами та картами заради тебе, це викликає позитивні емоції. Напевно, гра цілком собі працювала б і без цієї механіки, проте вона виводить кооперацію на новий рівень, що, як на мене, завжди є плюсом. Мені також дуже до вподоби карти можливостей. Вони обіцяють дуже корисні нагороди, які допоможуть виграти, але в той же час ви ризикуєте марнувати ваш хід, якщо завдання не вдасться виконати. Ще тішить, що у грі є багато способів нівелювати невдалі кидки кубиків. Ви можете перекидати їх скільки завгодно (за умови, що не викинули символ Біффа), а деякі тайли сили дозволяють перекидати Біффів і замінювати символи на інші. Гра добре масштабується. Є різні лічильники ходів для різної кількості гравців, тому рівень складності та тривалість партій не змінюються. Поки що я грав лише з 2 та з 3 учасниками, але цілком очевидно, що з 4 учасниками теж нічого не зміниться. На мій погляд, ілюстрації персонажів, карт та поля виглядають просто шикарно. Мені дуже подобається цей стиль малювання. Добре, що автори не вирішили просто вставити кадри із фільму. Чудова мініатюра Делореана!МІНУСИ ГРИ Як я вже казав, чудово, що є багато модифікаторів кубиків, проте куборандом все одно може сильно нашкодити вам на старті, різко зменшивши шанси на перемогу. Якщо на старті ваша команда погано кидає кубики і у вас не виходить розжитися новими здібностями і предметами, то всю партію ви будете грати в наздоганяння. У нас таке було лише раз, але в результаті ми з тріском програли, що стало зрозуміло вже після перших 5-6 ходів. Втім, це єдина партія із семи, яка залишила негативні враження. У книзі правил немає складності, що регулюється. Гра досить хардкорна сама по собі, але відсутність можливості підвищити складність, якщо ми наб'ємо руку і грати стане дуже просто, не тішить. Мініатюри Біффа та Джорджа виглядають дивно. Біфф нагадує зомбі-версію Drago з Rocky, а Джордж - просто літнього зомбі.ВИСНОВКИ Я великий шанувальник фільмів «Назад у майбутнє», тому мене дуже порадувала відповідність Back to the Future: Back in Time духу оригіналу... і фановий гемплей. Для перемоги потрібна злагоджена командна робота, партії досить напружені, а гра вражаюче виглядає на столі. Якщо не брати до уваги одного прикрого випадку, всі партії нам дуже сподобалися. Якщо вам подобаються кооперативи з кубиками та/або вас цікавить сімейка по сеттингу «Назад у майбутнє», то я дуже рекомендую придивитися до Back to the Future: Back in Time...

 13 Підказок це гра на чисту дедукцію. На перший погляд, 13 Підказок — це оновлення класичної Clue. Я розгадую таємницю. Шляхом ретельного опитування я повинен визначити, хто вчинив злочин, яку зброю було використано та де скоєно злочин. Але 13 Підказок пропонує кілька поворотів та переваг над Clue. Перша особливість полягає в тому, що кожен гравець має свою унікальну таємницю. Під час підготування роздають 3 карти — особу, зброю та місце злочину. Вони розміщаються на передній частині ширми, щоб гравець не міг бачити свої 3 картки, але всі інші бачили. Я повинен вгадати, які мої 3 карти, перш ніж мої суперники вгадають свої. Просто дивлячись навколо листа гравця, ви бачите багато інформації. Піля цього всі починають закреслювати на листі гравця картки, які вони бачуть, усуваючи всі відомі комбінації, окрім 13 (звідси назва 13 Підказок).  (На аркушах гравців є достатньо місця для запису думок і спостережень.) Кожен гравець, розгадуючи власну таємницю, виправляє головний недолік Clue — вибуття гравця. У Clue вгадувати рішення дуже ризиковано. Якщо припущення буде неправильним, я вийду з гри. Якщо я перший гравець, який здогадується, я опинюся в дуже невигідному становищі. Я не тільки можу миттєво програти, я ще й даю суперникам корисну інформацію. У 13 підказках я можу вгадати своє рішення скільки завгодно разів без штрафних санкцій. Інші гравці скажуть мені, правий я чи ні. Невірне припущення не має негативного впливу. Мені дуже подобається ця система. Часто буде одна підказка, яку я не можу зрозуміти. Можливо, мені важко правильно сформулювати питання, або опонент навмисно приховує інформацію, або хтось помилився. Але в 13 Підказок, коли це станеться, я можу лише здогадуватися. Часто неправильна відповідь дає мені потрібну підказку, і я можу вирішити справу наступного ходу. Навіть краще, мені ніколи не потрібно боятися вгадувати. Іноді опонент робить неправильне припущення, яке є настільки близьким, що я знаю, що наступного ходу він його зрозуміє, тоді як я можу бути в кількох підказках від вдосконалення свого рішення. Замість того, щоб чекати неминучого, я можу сміливо ризикнути здогадатися самостійно. Хтозна, може мені пощастить! Другий поворот - це темп. Конкурентні ігри з дедукцією повинні уповільнити лідера, дозволяючи відстаючим наздоганяти. Clue робить це за допомогою кидка кубика та переміщення, де я можу витратити кілька ходів на переміщення в нове місце. 13 Підказок веде гру за допомогою жетонів збільшувального скла. Я почну з 1 жетона, який я можу витратити за свій хід, або допитуючи суперника, дивлячись на приховану картку або висуваючи звинувачення. Коли я допитую суперника, я даю йому свою лупу. Тож гравець, який постійно передає інформацію, отримає більше можливостей у свій хід. Якщо я колись залишаюся без лупи, я беру її із запасу. Це має приємний побічний ефект — гравці, природно, будуть тримати збільшувальне скло не даючи їх ліду. Якщо всі за столом вважають, що я попереду, що я забагато знаю, вони можуть перестати ставити мені запитання, вибравши натомість гравця, який, на їхню думку, відстає. Я все одно отримаю одне запитання кожного ходу, але інші отримають 2 чи навіть 3 відомості за свій хід, що допоможе їм наздогнати. Звичайно, в якийсь момент ці гравці можуть мати достатньо інформації від інших, щоб поставити мені запитання, дозволяючи мені надолужити інформацію. Мені дуже подобаються ігри з механізмами наздоганяння, і в 13 Підказок є справжній тонкий метод, який не виглядає як відверта допомога. Питання теж дуже різні. Замість того, щоб запитувати конкретні картки, а-ля Підказка, я запитую опонента, скільки карток певної категорії (чоловік/жінка особа, локація в приміщенні/зовні, зброя ближньої/дальньої дії) або кольору (сірий, коричневий, білий, оранжевий) вони можуть бачити. З їхніх відповідей я виводжу картки перед собою. Наприклад, якщо я запитую, скільки чоловічих персонажів ви бачите, і вона відповість «жодного», я знаю, що мій підозрюваний має бути жінкою. Якщо я запитую, скільки відкритих локацій вона бачить, і вона відповість «один», то, швидше за все, моє місцезнаходження — це місце зовні. Тільки може й не бути. У кожного з нас є 2 приховані карти, які ми можемо бачити. Однією з цих 2 карток може бути місцевість на вулиці. Тож коли вона каже, що бачить 1 локацію на відкритому повітрі, це може означати, що моє місцезнаходження насправді знаходиться в приміщенні.  (Людей, місць і зброї легко розрізнити за допомогою простих значків.) Вся інформація обмінюється відкрито. Часто я можу отримати інформацію із запитань і відповідей моїх опонентів. Неважливо, хто ставить запитання, якщо хтось каже, що бачить 0 сірих карток, я знаю, що жодна з моїх карток не може бути сірою. Так само, якщо хтось скаже, що бачить саме 2 зброї дальнього бою, а я також бачу 2 зброї дальнього бою, я знаю, що моя зброя має бути ближньою. Мені це дуже подобається. Це тримає мене зацікавленим і уважним, навіть коли не моя черга. Мені також потрібно бути обережним у своїх запитаннях, щоб ненавмисно стати причиною витоку інформації. Визначити карти, які я маю, набагато важче, ніж у Clue. Оскільки я не можу запитати про конкретну картку, відкидання карт може бути дуже складним. Уявіть, що я знаю людину та зброю, але маю 2 варіанти щодо місця. Обидва варіанти є місцем зовні, тому я не можу запитати безпосередньо про цю категорію. Один сірий, другий помаранчевий, але в мене також є помаранчева людина і сіра зброя. Здається, жодне питання не допоможе мені вибрати! Навіть не вгадуючи (що б я зробив у цій ситуації), визначити карти все одно можливо. Ця складність відрахування може бути неприємною. 13 Підказок втрачає частину свого задоволення, коли гравці не розуміються. Можливо, найгіршим гріхом 13 Підказок є те, що вона може тягнутися з неправильною групою. Якщо всі навколо столу в глухому куті, хід за ходом проходитимуть без прогресу. Згодом гравці почнуть вгадувати навмання. Вдарити ножем у темряві й бути правим – це не так захоплююче. На щастя, більшість ігор граються швидко, і всі гравці агонічно близькі до розгадки, коли злочин розкрито. Часто ми будемо грати в 2 або 3 партії в 13 Підказок одна за одною. 13 Підказок — чудове сучасне оновлення Clue. Подібність із цією класикою робить цю гру легкою для навчання інших. Надання кожному гравцеві власної таємниці вирішує проблему вибуття гравця. Дедукція дещо складніша, ніж я очікував, що робить деякі ігри справжньою головоломкою. Незважаючи на труднощі, всі в моєму оточенні люблять 13 Підказок! ..

 Сьогодні хочемо вам розповісти про одну новинку в нашій колекці, яка нещодавно прибула до нас. І це гра Honey Buzz від Elf Creek Games. Якщо говорити про видавця, то, по суті, це ще маловідома контора, але, судячи з ігор, це видавець з амбіціями. Honey Buzz – насамперед дуже гарна гра. Шикарні ілюстрації на картах та полі, все яскраве, барвисте. Правила виконані на папері, схожому на пластик. Перший раз я мацав такі правила у «Крилах». Взагалі дуже видно, що видавець не поскупився на компоненти — і це дає грі дуже багато, адже будь-яка красиво оформлена гра набагато більше привертає увагу гравців, ніж ексель-таблиця, хоча я тут сам би посперечався б із собою про «красу квадрата». Звісно, не обійшлося без косяків. Маркери бджіл у полі вкриті якоюсь волохатою субстанцією, яка обсипається (виглядають в реальності дуже стрімко і неприємно за рахунок того, що, мабуть, для прилипання цієї мохнушки їх перед цим намазували клеєм і колір бджіл не відповідає іншим маркерам бджіл того ж кольору) ; маркери пилку, виконані у вигляді плечових сумок, дуже побили при транспортуванні, і навіщось пилок у них пофарбований у різні кольори (напевно, вони думали, що так буде красивіше), хоча ні естетичне, ні практичне навантаження це не несе. Нам ці моменти, не сподобалися, тому що знаємо, що це можна реалізувати набагато краще. Ну от і все погане, що в ній ми знайшли. До речі, варто відзначити, що виробник одразу створив опитування та вирішив замінити всі зіпсовані компоненти власникам коробок. У всіх інших сенсах гра просто приголомшлива, особливо мед.  Хотілося б трохи розповісти про сам ігровий процес. Гра ближче підходить до сімейного сегменту, хоча грати з «недосвідченими» дітьми до 10 років, швидше за все, не вийде, як загалом і заявлено на коробці, проте решта явно знайдуть у ній чимало цікавого. І ви зараз зрозумієте чому. У грі реалізована механіка побудови двигуна не на картах, а на бджолиних сотах.  У вас у грі поставлено завдання виробляти різний мед шляхом активації різних значень на сотах. Але тут мало думати про те, як зібрати «правильне» порожнє місце для розміщення потрібної соти, яка вироблятиме мед, і які соти потрібно розташовувати поряд один з одним для одночасної активації, так ще й соти з ринку підбирати для активації потрібних іконок, які своєю чергою активують дії. Все це дарує велику різноманітність щодо побудови власної стратегії і змушує ворушитися вашу сіру речовину. Перемагати можна по-різному, але, як і у всіх євроіграх, потрібно подолати очки чи гроші, що у цій грі однаково. Ігровий процес простий і зрозумілий. Берете бджілку, ставите навпроти стопки тайлів з стільниками, з яких хочеш собі взяти один. Забираєш тайл - викладаєш у свій вулик; якщо замкнув коло з сот, активуєш всі іконки в колі і після цього виконуєш всі дії іконок у будь-якому порядку. Тут, звичайно, пішла різноманітність (мозок від нього, звичайно, не кипить, як у деяких іграх, але все ж таки): хочеш, відправ бджолу розмножуватися (починаєте з однією бджолою); хоч, збирай пилок; ну, і можна вирушити на ринок і продати те, що зробив (варто відзначити, що кожного разу при продажу меду ціна на ринку невблаганно падатиме, так що хтось встиг - того і тапки), або виконати замовлення (та сама циганська історія). Відповідно перемагає той, хто набрав найбільше і більше. Партія грає приємно не тільки за рахунок оформлення ігрових компонентів, а й за рахунок реалізованих механік: все складно і добре, вивірено і грає швидко. Не встигаєш втомитися від партії, даунтайму практично немає і взаємодії між гравцями для гри такого рівня достатньо: можна побоїтися на полі за стільники, у вулику за тайли, на ринку за ціну та контракти, а також за першість у турнірах королеви-бджоли.  Усім, хто любить приємні сімейки, в яких є де подумати, дуже рекомендую!КОРИСНІ ПОСИЛАННЯHoney Buzz на порталі BGG https://boardgamegeek.com/boardgame/284742/honey-buzz ВІДЕООГЛЯДИ  ..

ОГЛЯД У Quetzal кожен гравець очолює групу шукачів пригод і археологів — міплів — у подорожаж руїнами стародавньої цивілізації. Кожен міпл чорний з одного боку та білий з іншого, і його колір впливає на те, які дії ви можете виконувати з ним. На початку раунду гравці кидають своїх міплів (так само, як кидають кубики), щоб визначити склад своєї групи для раунду, а потім по черзі розміщають своїх міплів у різні місця для виконання дій, щоб заробляти гроші, збирати картки артефактів, і доставляйти ці артефакти за переможні бали. Після 5 раундів гра добігає кінця і перемагає гравець, який набрав найбільшу кількість очок. ПІДГОТОВКА Кожен гравець обирає колір і отримує всі дерев’яні компоненти цього кольору та планшет Персонажа, а також трохи грошей. Один із їхніх дерев’яних маркерів розміщується на 0 доріжки підрахунку очок, а інший – на 0 доріжки дослідження. Далі колода артефактів перемішуються, 14 із них витягуються та розміщуються в кожній локації артефактів, круглий маркер розміщується на першій позиції круглої доріжки, а плитки покращення перемішуються, причому 3 з них розміщені у відповідних місцях на ігровому полі. Деякі локації матимуть жетони, які закривають їх за меншої кількості гравців. Після того, як це все підготовлено, вибирається перший гравець і отримує маркер першого гравця, і ви готові почати грати в Quetzal. КИДАЄМО МІПЛІВ У 1 фазі раунду гравці збирають усіх своїх міплів (своїх робітників, а також міплів-персонажів), трясуть їх у руках, а потім кидають на ігрове поле, як кубики. Усі, що приземляються на бік, розглядаються будь-яким кольором. Якщо хтось приземляється на бік, він вважається джокером і може замінити будь-який колір під час розміщення. Так само для всіх, хто стає на ноги, але вони також приносять своїм власникам монету. Персонаж міпл завжди вважався джокером. ЛОКАЦІЇ, ЛОКАЦІЇ, ЛОКАЦІЇ Фаза 2, фаза розміщення, є місцем, де відбувається більшість дій гри. Під час цієї фази гравці по черзі призначатимуть своїх робітників на різні місця на полі. Загалом існує 3 типи локацій: унікальні, ставки та безкоштовні локації. Унікальні локації — Стела Знань, Храм, Чорний ринок і Село — приймають міплів лише певних кольорів. Локації ставок — Околиці Храму, Чорний ринок і Кораблі — можуть приймати міплів будь-якого кольору. Однак, коли колір було використано в цьому місці, він заблокований, і інші міпли, надіслані в це місце, повинні бути того самого кольору. Будь-які джокери  надіслані в ці місця, стають будь-яким кольором, який уже є, або гравець вибирає колір, яким цей джокер стане, якщо інших кольорів немає. Крім того, якщо міпли вже присутні в цьому місці, гравець, який надсилає туди міплів, повинен надіслати більше, ніж зараз є у цій локації. Міплів, які вже були там, виганяють і повертають до запасу власника (їх кольори не змінюються). З цих локацій лише Чорний ринок перетинає межу між унікальними локаціями та локаціями для торгів. Безкоштовні локації – Офіс капітана табору та гавані – можуть приймати міплів будь-якого кольору, незалежно від того, що там вже може бути. Ось короткий опис локацій і того, що вони роблять (у тому ж порядку, в якому вони розігруються під час третього етапу):  Стела знань – гравець отримує маркер першого гравця та рух на доріжці дослідження.  Храм – гравці платять монети, щоб отримати карти артефактів. Деякі місця винагороджують відкритими картами, інші місця винагороджують картками, витягнутими з колоди, тоді як інші винагороджують сумішшю обох варіантів.  Околиці храму. Кожна з цих локацій винагороджує того, хто запропонує найвищу ставку, двома показаними картками та монетою, рухом доріжки дослідження або переможними балами.  Чорний ринок – це місце дозволяє тому, хто запропонує найбільшу ставку, скинути картку артефакту зі своєї руки за 7 монет.  Поселення – гравці платять монети, щоб взяти 1 із відкритих жетонів покращення. Тайл Персонаж гравця може містити лише 2 тайли обличчям догори одночасно. Якщо у них вже є 2 покращення, то вони повинні замінити одну з них. Ця плитка зберігається лицьовою стороною вниз ліворуч від плитки Персонаж і буде коштувати певну кількість переможних очок наприкінці гри.  Офіс капітана гавані – гравець може витратити 2 монети, щоб надіслати сюди міпла. Це дозволить їм доставити 3 карти артефактів під час третьої фази.  Кораблі – у цих локаціях той, хто запропонує найвищу ставку, отримає можливість доставити 6 карт артефактів.  Табір – гравець бере монету із запасу та може повторно кинути одного зі своїх міплів. Якщо щойно згорнутий міпл стає на ноги, його власник отримує ще одну монету. Ця локація є особливим випадком і активується відразу, коли туди надсилається міпл.РОБІТНИКИ МАЮТЬ ПРАЦЮВАТИ На третій фазі кожна локація розігрується в порядку номерів (зверху вниз у випадку з локаціями Храм і Село). Коли гравець розігрує дію, його робітник видаляється з неї. Після того, як гравці розіграли локацію Села та взяли свої плитки покращення, настав час розпочати доставку артефактів. Кожна картка артефакту має певний тип, і чим більше карток одного типу гравець може доставити за раз (максимум 3), тим більше переможних очок він отримає за їх доставку. Гравці можуть змішувати та поєднувати карти артефактів під час доставки, але це менш ефективно та заробляє менше переможних очок. Деякі картки артефактів також мають піктограми бонусів у верхньому правому куті та винагороджують ці бонуси під час доставки карток.  Після видалення всіх робітників круглий маркер переходить на крок вперед, усі порожні місця карток артефактів заповнюються картами, витягнутими з колоди, а місця села знову заповнюються новими плитками покращення. Якщо це кінець 5-го раунду, гра закінчена, і ви переходите до остаточного підрахунку очок.ЦЕ КІНЕЦЬ Власник маркера Першого гравця отримує 2 бали. Кожен гравець отримує 1 бал за кожні 3 монети, які у нього залишилися, і скільки б балів не було надруковано на всіх зібраних ним фішках покращення. Вони додаються до будь-яких очок, набраних гравцями протягом гри, і виграє той, хто має найбільшу загальну суму.ВИСНОВКИ Читаючи про гру, усе в ній звучить як щось, що було б у моїй доріжці – розміщення працівників, ставки, колекціонування наборів і навіть інтригуюча механіка «meeple rolling» – але реальний досвід приходить із таким великим багажем, що в кінцевому підсумку той, який я не поспішаю повторювати ніколи. Проблема починається ще до того, як ви відкриєте коробку. Підзаголовок гри каже «Місто священних птахів», і ви мали б рацію подумати, що птахи можуть зіграти певну роль у грі. Але ви також були б абсолютно неправі. Крім піктограми, яка начебто може бути птахом, Кецаль не має нічого спільного з будь-якими птахами; невелике роздратування, але все ж роздратування.  По-перше, це неприємний аспект розповіді «грабування стародавніх руїн заради власної вигоди». Це мало чим відрізняється від проблеми колоніалізму, про яку говорить Томас Уеллс у своїй «У що ми граємо?». Дослідження та розуміння внутрішньої роботи стародавньої цивілізації (а-ля Загублені руїни Арнака) не є проблематичним. Однак завантажувати знайдену здобич і відправляти її за переможні очки або гроші. Книга правил просто замовчує цей аспект наративу, не звертаючи на нього уваги й навіть не визнаючи його існування. Схоже, що дизайнери були настільки надмірно зосереджені на грі та її механіці, що втратили з поля зору, про що насправді гра, і це не нормально. У наш час ми маємо робити краще. Ми маємо БУТИ кращими. А якщо говорити про механіку, то в чому справа з міплами які кидаються? Саме ця механіка зацікавила мене найбільше, коли я вперше почув про Кецаль, і я дуже сподівався, що з нею вийде щось цікаве. Кілька років тому я намагався розробити гру за допомогою механіка meeple rolling, але я просто не міг зрозуміти, як змусити її працювати так, щоб хтось дійсно захотів грати в цю гру, тому я відклав це на другий план. Я був у захваті від того, як Кецаль збирався це зробити. Це виглядає дуже погано. Проблема, яка у мене є, полягає не стільки в самому киданні міплів. Справа в тому, що кидати їх немає сенсу. Коли ви кидаєте своїх міплів, ви отримуєте один із трьох можливих результатів: чорний міпл, білий міпл або джокер. Однак, зрештою, ці міпли виконують однакові дії, тому в них немає нічого особливого. Яка різниця між «авантюристом», який йде до храму, щоб зібрати картки, та «археологом», який йде до храму, щоб зібрати кілька карток? Немає нічого, що тематично виділяє ці назви. Як наслідок, я відчуваю те ж саме, і це мене справді турбує. Таке відчуття, що механіка була додана до гри лише для того, щоб надати грі щось унікальне, на що вона могла б вказувати. Мені б хотілося, щоб на полі було більше місць, куди могли б входити лише шукачі пригод, а інших, куди могли б входити лише археологи, щоб рішення між ними було болісним. Звичайно, дію «Чорний ринок» може використовувати лише чорний робітник, а стелу знань може активувати лише білий робітник, але цього недостатньо. Ніколи не здається, що ваші рішення дійсно важливі. І це, мабуть, моя найбільша проблема: відсутність цікавих варіантів. Зрештою, Quetzal зводиться до двох речей: колекціонування карток і продаж карток. Карти, які ви можете зібрати, здебільшого зводяться до неперевершеної удачі. Ви кидаєте свої міплі та сподіваєтеся на краще. Єдиним пом’якшенням є Табір, яка коштує вам робочого, щоб перекиути іншого. Немає способу відмовитися від чогось зараз заради кращого результату в інший момент (як, наприклад, у «Замках Бургундії»). Також немає вбудованого коефіцієнта перетворення (à la Catan), щоб ви могли маніпулювати своїм вибором працівників. Ви ніколи не залучаєте додаткових працівників до свого пулу. Ні, ви просто застрягли в тому, з чим потрапили, і вибір, що робити з цими працівниками, завжди досить очевидний. Наприклад, якщо у вас під рукою велика колекція карток, ви надсилаєте на місце саме одну, будь-якого кольору, який у..

 Super Dungeon Explore: Forgotten King  Кількість учасників: 1-6.  Час партії: 60–150 хвилин (залежно від вибраного режиму гри).  Вік: 12+.  Час підготування до партії: 10-15 хвилин.  Forgotten King - сіквел Super Dungeon Explore, яка є повноцінною базовою грою. Нововведення – кооперативний режим, нові герої, вороги та місцевість, а також оновлені правила.ОГЛЯД ГРИ Super Dungeon Explore — настілка, що симулює олдскульну комп'ютерну гру: прорубування героїв через натовпи монстрів, що накидаються на них. У Forgotten King є нововведення, але загалом геймплей дуже близький до оригіналу.ПОРІВНЯННЯ З SUPER DUNGEON EXPLORE  Головне нововведення Forgotten King – це повністю кооперативний аркадний режим. У цьому режимі активуються монстри, які у певному радіусі від героїв. І більшість із них зібрано в групи з елітних і рядових ворогів-міньйонів. Міньйони самі не діють, проте посилюють атаки елітних ворогів, до яких прив'язані. Монстри здійснюють дії згідно з витягнутою вами карткою командування. На ній може бути інструкція переміститися та/або атакувати, застосувати спецздатності або викликати нових монстрів з точок спавна. У монстрів в аркадному режимі є фіксований параметр атаки, тому вам доведеться кидати кубики тільки для визначення рівня захисту героя. Монстри вибирають цілі, з кількості гніву. При вбивстві монстра герой отримує окуляри гніву, що робить його пріоритетною мішенню.  Є й інші нововведення як класичного, так і аркадного режиму. З міні-босів випадають ключі, за допомогою яких можна отримати додаткові скарби. Серед скарбів можуть потрапитись вихованці, які приєднуються до групи та обирають собі господаря. Вихованці активуються разом з господарем і дають йому додаткові здібності. Заходячи на новий тайл, ви тягнете карту дослідження. Знахідкою можуть виявитися додаткові вороги, пастка або (зрідка) щось корисне героям. Коли точка спавна на тайлі знищується, її місце кладуться монети принцеси. З допомогою цих монет можна воскресити мертвого героя чи повністю зцілити будь-якого героя. Крім доступних герою унікальних йому дій, спецздібностей і атак всім персонажам доступні певні базові дії: перев'язати рану (підлікувати товариша), поритися (шукати жетони і предмети), підбадьоритися (зняти статусні ефекти) тощо. Оригінальні правила та класичний режим також зазнали деяких змін. У класичному режимі консул або активує монстрів сумарною вартістю 4 черепи, або спавнить нових. Причому спавн у будь-якому режимі завдає шкоди точці спавна і породжує стільки монстрів, скільки вказано на картці.  За активацію герой може випити лише одне зілля, причому у свій хід. Виняток – одне зілля, яке можна випити під час активації консула. Обмінюватися зіллям, як і раніше, можна, але ковтати пляшечки в будь-який вибраний момент більше не вийде.  При вбивстві елітного ворога або міньйона ви отримуєте карту лута; максимум три за активацію. Цей лут не екіпірується відразу. Тепер наприкінці кожної активації настає фаза посилення, у якому герої приміряють він лут і скарби.ВРАЖЕННЯ Forgotten King вилизує геймплей та правила Super Dungeon Explore. Новий кооперативний аркадний режим чудово заходить, коли ніхто не має бажання грати за консула. А багато нововведень роблять ігровий процес більш плавним. Компоненти приблизно на тому самому рівні якості. Чудовий арт, відмінні (і не вимагають складання) мініатюри. Книга правила краще опрацьована. Новий кооперативний режим мені дуже подобається. Як тільки ви розберетеся з механіками груп монстрів, все стає дуже просто, і я можу грати в компанії сина, а не проти нього. Можна навіть грати у соло. Складність настроювана, благо в книзі правил є варіанти. І це добре, тому що нам гра здалася легкою. Але, можливо, нам просто пощастило. Багато нових монстрів отруюють героїв. Деякі отримують бонуси, атакуючи отруєних героїв. Це надає монстрам та консулу синергії, що чудово. Нові герої всі цікаві та сильно відрізняються від своїх попередників. Також до гри можна придбати апгрейд-пак, що дозволяє задіяти в Forgotten King всі картки з базового Super Dungeon Explore і раніше випущених доповнень. Він недорогий і більш ніж вартий можливості пограти в аркадний режим з усіма мініатюрами SDE. Якщо вам зайшов оригінальний Super Dungeon Explore, то зайде Forgotten King. Він додає фанові нововведення та дещо вилизує гру. Якщо ж ви раніше не грали в SDE, варто почати знайомство з лінійкою з Forgotten King.КОРИСНІ ПОСИЛАННЯForgotten King на порталі BGGhttps://boardgamegeek.com/boardgame/156548/super-dungeon-explore-forgotten-king ВІДЕООГЛЯДИ..