Огляд Vampire Empire

 Vampire Empire я вперше спробував три чи чотири роки тому. За цей час встиг награтися, настав час і огляд написати? Все ж таки карткова дуелька в оригінальній жерстяній упаковці від White Goblin Games, з механікою блефу в якості однієї з основних, плюс вкладені видавцем у коробку протектори необхідні для карт і стильні ксилографічні малюнки – чому про неї взагалі мало говорять у нас? Така оригінальна гра явно не отримала тієї уваги, на яку заслуговує. Виправляємо.

ПРО ЩО ГРА

 У середньовіччі жили вампіри – це відомий факт. Вони ховалися під личинами людей і могли перебувати на будь-якому ступені тодішнього станового суспільства – могли бути лицарями, слугами, ковалями, а найвитонченіші ставали ченцями, вправно уникаючи зустрічей з хрестами та святою водою.

 Люди не любили вампірів, бо ті набагато сильніші, спритніші і навіть безсмертніші, незважаючи на свою конфронтацію з усім божественним. А ще вони гарні як Роберт Паттінсон. Так ось, людей було більше, вампіри ж крутіше, коней і дівок на всіх не вистачить - вижити повинна тільки одна раса, тому два гравці в Vampire Empire займатимуться тотальним винищенням представників протиборчої сторони. І все це на картах, кожному в руки свою колоду і вперед.

ІГРОВІ КОМПОНЕНТИ

 Окремо хотілося б відзначити оформлення - воно не тільки стильно і по середньовічно-вампірському похмуре, але й дуже функціональне. Ксилографіка та гра з кольорами чудово вписалися в тему та механіку гри. Суворо, просто і наочно. Наприклад, вампіри – це ті самі карти людей, але перевернуті сорочкою вгору, тобто, ви дістаєте карту з протектора і перевертаєте її іншою стороною, на якій зображений той самий персонаж, але у вигляді вампіра. Він, як і раніше, той самий, тільки з додаванням червоного кольору на картинку в потрібних місцях. Дуже оригінально в такому оформленні, справжня незвичайна дизайн-ідея.

 Більшість компонентів гри це карти. По 40 карт на кожну з двох колод (люди та вампіри):

 9 двосторонніх карт персонажів та протектори до них:

 Фоткати цю гру досить проблематично, тому що всі компоненти виконані в темних тонах і бликують.

 Небагато всяких жетончиків:

ІГРОВИЙ ПРОЦЕС

 На початку партії за допомогою жетонів випадково з дев'яти жителів замку вибираються три вампіри. Вони відомі лише гравцю-вампіру. Гравцю ж людині відомі лише дві рандомні людини (теж за допомогою жетонів визначаються), решту чотирьох доведеться обчислювати (як і трьох упирів).

 Потім гравці по черзі у свій хід роблять дії, розігруючи з руки карти, що тягнуться з особистої колоди. Мета людини – розкрити трьох вампірів та замочити їх. Мета вампіра - вбити всіх шістьох людей, або зайняти всіма своїми вампірами замок. Замок – це центральна частина столу, де завжди викладено три карти з колоди персонажів.

 Основний екшн в Vampire Empire - це битви, що є перекидання картами в бою, що складається максимум з двох раундів. У першому атакуючий каже який персонаж у замку якого персонажа в замку ж атакує, після чого викладає з руки як мінімум одну карту відповідного кольору (у кожного чоловічка свій колір) з якимось числовим значенням. (Кольорів всього три – по три персонажі на колір). Захист повинен відмахатися картами рівного або більшого значення. Після чого починається другий раунд і атакуючий з таким, що захищається, можуть підкинути ще картишок в заміс. У результаті визначається переможець і атакований персонаж може бути випиляний із партії.

 Власне такими ось бійками і визначається результат партії: буде вбито шестеро людей – переможуть вампіри, і навпаки – перемога дістанеться людям, якщо вони зможуть отоварити трьох кровососів. У перших чисельна перевага, однак, у других елемент несподіванки та невідомості, плюс у вампірській колоді є потужні атакуючі карти, які працюють тільки якщо вампір розкрився.

 Але нападати на всіх поспіль справа безглузда – вампір знає своїх адептів і йому ясно кого треба вбити, а ось у гравця-людини інструментом для безболісної перевірки особистості є свята вода (карти такі). Їй можна плеснути в харю будь-кому, хоч ковалю, хоч лорду, і якщо цей хтось виявиться створенням ночі, то корчиться, після чого автоматично почнеться бій (у водиці також є числовий показник атаки).

 Механіка прихованих ролей у юрбі на двох гравців дуже цікаво реалізована за рахунок жетонів персонажів та мети з розкриття особистостей. Але автору Vampire Empire такої оригінальності виявилося недостатньо і він додав ще одну фішку - щоб партія не затягувалася, карти в колодах кінцеві, це зрозуміло, але те, що деякі карти можна відправляти в спеціальне скидання по ходу гри і після того, як скінчиться основна колода, користуватися ними – ось це як мінімум цікаво, тому що з'являється ще й якийсь колобудівний елемент. Партія ділиться як би на дві частини - битва базовою колодою і завершальні добивання тієї, яка вийде після першої частини.

ВРАЖЕННЯ ВІД ГРИ

 Їх багато. Почну, мабуть, з того, що ставлення до гри та її сприйняття змінюються зі зростанням кількості зіграних партій. Потрібно зовсім небагато часу, щоб думки на кшталт «що це таке, де я?» перетворилися на напружене обмірковування своїх ходів та дій. Vampire Empire досить кризова, якщо у вас досить високий рівень вміння. У грі завжди потрібно пам'ятати які карти можуть бути у противника (благо в цьому допомагає пам'ятка по картах), думати, що відкласти в скидання, щоб прокрутити колоду, а що залишити на руках зараз для боїв, намагатися перехитрити ворога і скинути менше карт, ніж він. До цього додається блеф з боку гравця-вампіра, якому потрібно не тільки перебити всіх людей, але й не видати своїх упирів, адже їх вдвічі менше ворогів. Загалом, простору для протиборства хоч греблю гати, настілка дуже клінчева в тому плані, що ви настільки щільно взаємодієте з опонентом, що немає жодного ходу (!) на перепочинок - що у свій хід, що в хід противника, ви завжди задіяні в якому бою.

 Гра про обачливий менеджмент руки + дедукцію. Ці дві навички, які у Vampire Empire можна прокачати лише граючи партію за партією. Тобто, в юрбі досвідченіший гравець значно частіше перемагатиме слабшого, оскільки набагато ясніше розуміє не тільки загальну концепцію і картину того, що відбувається, але і в нюансах і окремих ходах бачить майбутню вигоду. Чи віддавати святу воду зараз, чи їй можна потім розкрити гаданого вампіра? Начебто, яка різниця зробити це прямо зараз чи через хід? Подібного питання у вас не виникне буквально через кілька партій, коли навчитеся цінувати кожну пляшечку на вагу золота.

 Прокачати ігрові навички можна лише за допомогою практики. Далекоглядність і стратегічне мислення так само вітаються, адже один бій з вампіром у грі це не вся битва. Впевнено вигравши одну бійку, ви можете просісти по ресурсах (картам-зброї) і в подальшому просто віддасте на розтерзання своїх підопічних, не маючи в руках відповідних предметів для битв. Планування на майбутнє – одна з ключових навичок, необхідних для успішної гри. Гра дуже тонка, що вимагає від хороших гравців вправно впоратися з рукою та загальною стратегією.

 Багато і тактичної складової, потрібно знати і розуміти, коли притримати карту, а коли варто позбутися чи розіграти її. Якщо позбутися її зарано, то може виникнути ситуація, коли ви заженете себе в мінус. Гравець-вампір має більшу інформацію на початку партії, але має обмежену силу, поки не розкриє вампірів. Людина ж на початку слабша, у більш уразливій позиції, проте отримує велику перевагу за рахунок дедукції та просто терпіння, розтягування часу.

 У кожному скиданні карти є напруга, а кожна розіграна щось означає. Які з них залишити потім, а які просто видалити назавжди? Багато взаємодії між гравцями з великою кількістю можливостей, що робить відносно просту гру найглибшою.

 Той факт, що у обох фракцій є кілька різні варіанти ходів і стратегій, та ще й цілі відрізняються, ще більше збільшує коефіцієнт реграбельності. Для такої короткої гри це не слабко.

 Правила Vampire Empire трохи складніші за звичайні настілки. Вірніше, вони дуже прості, але навчання проходить трохи важче, ніж звичайно. Справа в тому, що у грі до нюансів дійсно доведеться звикати, оскільки правила нестандартні, це вам не чергове євро з обміну ресурсів. Однак, швидше за все, після першої партії ви вже не помилитеся в тому, що і як робити, тільки нові грані розкриватимете.

 У грі дуже добре подано асиметрію. Кожна сторона дає унікальне відчуття під час гри за неї і вимагає не тільки іншої стратегії, а й іншого ходу думок. Вампір повинен збити людину зі сліду, принагідно агресуючи і випилюючи персонажів ворога, водночас не повинен бути надмірно агресивним, щоб зберегти потрібні карти для захисту на пізніх стадіях партії. Людина зазвичай буде діяти обережніше, особливо якщо жоден з відомих союзників не знаходиться в замку на початку. Спочатку він може почуватися в не дуже вигідному становищі, поки особистості персонажів не повільно розкриватимуться.

 Механік скидання також унікальна та цікава. Використання другої колоди (що складається зі скинутих у спеціальну зону карт) часто є ключем до перемоги, оскільки той, хто краще підготуватися до фінальної частини гри, фактично буде переможцем у всіх фінальних боях. Саме тому вказав вище, наскільки важливим є стратегічне планування в Vampire Empire.

 Можливість скидання з руки в спеціальне місце, є одночасно «чисткою» руки від карт, не потрібних зараз, плюс дозволяє керувати випадковістю (коли вам, ну, ніяк не йде те, що потрібно). Та й у принципі, до кінця партії краще підготуватися, щоби не залишитися повністю беззбройним.

 Частина гри, яка про дедукцію дуже добре співвіднесена та збалансована з боєм. Важливим є як перший, так і другий елемент. Якщо ви знаєте, хто вампір, це зовсім не означає, що ви зможете його перемогти в бою, але можете підготуватися до бійки з ним. І навпаки, ви можете перемагати легко і просто (маючи потрібні карти на руці – тобто, підготувавши їх), але зовсім не розуміти, хто є хто і кому потрібно увігнати кіл у серці. Так що менеджмент руки дуже важливий у Vampire Empire.

ВИСНОВКИ

 Вийшла дуже непогана оригінальна дуелька з прикольним оформленням та механіками. Займає місце між філерами та звичайними середньої протяжності іграми.

 Плюсів загалом багато. Хочеться розписувати наскільки Vampire Empire незвичайна і що таку штуку потрібно обов'язково спробувати будь-якому тру-настільнику, щоб розуміти, як воно ще буває, але. Але до снаги точно не порекомендуєш новачкам, навіть відносним. Це не те, з чим варто знайомитись на ранньому етапі занурення у світ картону, та й взагалі до ознайомлення не обов'язкова коробочка. Це зовсім не означає, що вона не сподобається. Просто є куди більш надійні екземпляри, перевірені часом і обласкані всілякими нагородами (заслужено), які припадають до смаку майже будь-кому і сидять безвилазно в топі BGG. Імперія вампірів дуже оригінальна і підійде любителям всякого ... всякого, загалом.

 Vampire Empire - це експеримент автора і пошуки, щоб такого придумати, чого ще не було в світі настілок. Бути оригінальним не завжди вигідно (іграшка вкрай не популярна), але унікальності їй не позичати. І не тієї, яка буває у всякого трешу, а саме що добротною та грабельною. У цю коробку потрібно вчитися грати, і з кожною партією вона розкриватиметься дедалі більше. Нехай тут немає якоїсь величезної глибини, але якщо дати їй розкритися, прорвавшись через перші «дивні та незвичайні» партії, вона точно може захопити надовго.