Огляд Соло-Гри The Mission

 Унікальна соло-гра про перші десять століть християнства.

 У листопаді 2021 року було опубліковано результати премії Charles S. Roberts Awards, що присуджується серед настільних варгеймів. Саме в цьому списку мені й кинулась у вічі назва одного з номінантів — The Mission: Early Christianity from the Crucifixion to the Crusades. Неймовірна тема! Я не міг пройти повз.

ГРАЄМО САМІ З СОБОЮ

 Отже, сьогодні я маю на столі гра The Mission від White Dog Games. Це соло-гра: гравець сам для себе створює труднощі на карті, обробляючи ігрові послідовності та розподіляючи випадкові події, такі як поява єресей чи розколів. Відразу скажу, що такий формат ігор мені видається великим мінусом. З гри вилучається елемент людського спілкування, який (на мій погляд) у будь-якій настільній грі становить головне. З іншого боку, якби ця гра була зроблена як протистояння церков чи громад (умовні католики проти православних), то, швидше за все, гра набула б саркастичного відтінку. У цьому плані мені здається доречним грати навіть у соло-ігри разом із кимось, радячись та обговорюючи ігрові ситуації.

 Тут це тим паче доречно, що гра дає добрий привід для екскурсу в історію християнства і навіть демонструє деяке авторське ставлення до процесів усередині церкви (докладніше про це нижче).

 За словами автора, гра є Tower Defence. У центрі карти є Єрусалим, до нього ведуть шість шляхів, що складаються з квадратів міст або областей. Ми відправляємо апостолів (а пізніше єпископів), щоб проповідувати в цих сферах і створювати нові громади. Поводження язичників вирішується кидком кубика, кожна громада має свою «складність» звернення.

 Окрім цього, кожна область знаходиться під одним із політичних контролів. Спочатку це Римська імперія, потім Візантія, яку починають терзати варвари, а потім мусульманські війська. Ця політична обстановка накладає свою складність: нам важче усувати єресі та звертати громади поза політичним впливом, але можна спробувати звернути деяких варварів або послати в ці регіони проповідника, або перекласти Біблію місцевою мовою. Загалом гравець має кілька важелів впливу на громади. Чим більше і згуртованіша ваша церква, тим більше ресурсів ви зможете збирати, щоб ще більше її розширювати та вирішувати поточні проблеми.

СТРУКТУРА ХОДУ

•   Історична фаза: тут у гру вводяться нові елементи кожні кілька ходів.
•   Секулярна фаза: тут ви збираєте ресурси, рухаються війська та відбуваються битви, виникають єресі, епідемії чи місцеві королі. Усі дії у цій фазі автоматизовані – це «хід гри».
•   Релігійна фаза: це вже «хід гравця», коли ми приймаємо всі рішення, витрачаємо ресурси і рухаємо фішки.

ПЛАВНА КРИВА СКЛАДНОСТІ

 У грі дуже чистий вординг, написаний, з одного боку, стисло, з другого — з увагою до деталей. Дуже сподобалося, що автор обговорює навіть нюанси оформлення фішок, якщо вони, наприклад, діють однаково, але оформлені трохи по-різному з огляду на відповідність історії (як, наприклад, громади язичників із сонечком та дохристиянських євреїв із менорою).

 Інше приємне рішення – це плавне введення нових елементів у гру. Ви починаєте перші два ходи з того, що керуєте апостолами (звучить!) і маєте всього пару чинних правил. Потім додаються єпископи та патріархи, з'являється можливість будувати монастирі та перекладати Біблію. Потім з'являються кочівники, відбувається падіння Римської імперії.

 У грі всього два режими: повна кампанія та сценарій за Джихадом, який еквівалентний фінальній частині гри, максимально насиченій. Думаю, що реграбельності вистачить на 2–4 партії, особливо якщо грати все ж таки з кимось. На те, щоб зіграти ознайомлювальну партію, я пішов два вечори, і я зупинився на 16 ходу (з 27).

ЗАНУРЕННЯ В ІСТОРІЮ

 У гри присутній своєрідний наратив на стику оформлення та правил. Коротка довідка пояснює за два рядки, хто такі маніхеї або чим знаменитий Опанас Великий. Є навіть приклади основних мов стародавнього світу.

 У механіках гри, як мені здалося, можна побачити протестантський акцент. Батьки Церкви, проповідники і богослови тут подані як великі подвижники, які є свого роду «супер-зброєю» проти єресей та язичництва, але вони ж при провалі можуть підняти лічильник «темних віків». Автор пояснює, що такі люди часто порушували теми, про які ієрархія хотіла б замовчати, а це в свою чергу призводило до розбратів у церкві. Аналогічний підхід до церковних соборів: за правилами кожен із них поділяє єдину спочатку церкву, буквально ускладнюючи гравцю життя (хоча у православ'ї є навіть дні пам'яті таких соборів, як подій безумовно благих).

ВИСНОВКИ

 Плюси:

•   унікальна тема;
•   чисті, ємні та зрозумілі правила.

 Мінуси

•   соло-ігри - перший крок до шизофренії)
•   при першому знайомстві видалася надто легкою.

 Якщо ви зможете знайти товариша-релігієзнавця або захопленого темою, або вам весело з самим собою, то на вечір-другий ця гра стане захоплюючим зануренням у давній світ віри та боротьби. Особливо приємно, що гру можна офіційно купити у цифровому вигляді для подальшого самостійного друку PnP.