Огляд гри Roborally
Супутні товари
Сьогодні було зіграно пілотну партію в «Роборалі». Враження від гри найпозитивніші. Ганяти роботів по дивному приміщенню, щохвилини розбиваючись і приїжджаючи зовсім не туди, куди намітив, виявилося надзвичайно весело!
Суть гри проста. Є роботи, є карта, де стоять пронумеровані прапорці. Мета гри – об'їхати усі прапорці на карті по порядку. Хто перший, той молодець. Складність у тому, що траса вкрита мережею транспортерних стрічок, тут і там зі стін стирчать лазери, на підлозі крутяться шестерні тощо.
Гравці виступають у ролі операторів-програмістів, і лише від їхнього вміння орієнтуватися у складній промисловій обстановці залежить успішність «гонщиків». Ну і ще від карток на руці...
Ось тут і криється головна каверза. Від програмних карток на руці дійсно залежить дуже багато. Не прийшли повороти — їдеш прямою. Не прийшов розгін — крутишся на місці. І нічого ти з цим не вдієш... У нас кілька разів траплялися ходи, під час яких роботи просто поверталися вліво-вправо. Очевидно може виникнути і ситуація, коли робот змушений буде виїхати за край карти просто тому, що жодних карток крім «газуй, Серього!» в руку не спало.
І все одно грати страшенно весело. Напис на коробці з грою говорить: "A frenzied race filled with computer-driven chaos!". І так воно, чорт забирай і є! Зате пробитися до заповітного прапорця через натовп металобрухту, що ожив, або влучно засвітити лазером в зад противнику страшенно приємно. Що характерно, незважаючи на конфліктність гри, що здається, ніяких сварок за столом не виникло жодного разу! Всі весело штовхалися, стріляли один в одного, вилітали з поля, тупили і лаялися на погані карти. Над столом висіла атмосфера безглуздих веселощів, на кшталт гри у війну водяними пістолетиками. Гра сподобалася майже всім, хоча наприкінці деякі й скаржилися на розплавлені грою мізки.
Оформлено гру досить приємно. Міньки роботів так взагалі дивовижні. Картонні компоненти місцями тонкуваті, але це не критично. Колоду карток настійно рекомендується одягнути в протектори. У нас при грі все вона перемішувала кожен хід.
Так, мало не забув. Дограти навіть першу — найпростішу — трасу всіляко ми так і не змогли. За півтори години гри ми освоїли правила на «відмінно», проїхали по одному-два прапорці та визначили переможця голосуванням. Усі залишилися задоволені, адже у Роборалі головне не перемога, а розухастий ігровий процес.
P.S. Людям, які не розрізняють «право» і «ліво» краще навіть не дивитися у бік цієї гри, щоб уникнути мігрені.