Огляд гри Ольтре

 Кооперативні настільні ігри займають для мене важливе місце у колекції. Постійне суперництво з опонентами, боротьба за ресурси, блеф, гонка за переможними очками - всього цього ви не знайдете в цьому жанрі. Іноді хочеться бути по один бік барикад, об'єднатися з усіма проти загрози, що насувається, і пройти цей шлях пліч-о-пліч.

 Загалом на нашому ринку не надто велика різноманітність подібних кооперативів, а в тематиці лицарів лише кілька представників. Тому я не зміг пройти повз цю гру. Чи вона мені сподобалася? Давайте розбиратися.

 Про гру. "Ольтре" - кооперативна настільна гра для 2-4 осіб. Кожному належить взяти на себе роль одного з героїв-лицарів, яким було доручено вирушити до старої фортеці, щоб відновити в тих землях справедливість і взяти під захист мирних громадян. Сюжет рухатиметься в міру проходження літописів, сторінки яких ми відкриваємо шляхом кидка спеціального кубика. На нашому шляху будуть цікаві зустрічі, несподівані події та не завжди легкі випробування.

 Оформлення та компоненти. Це явно сильний бік «Ольтре». Поле виглядає об'ємним та детальним, барвисте оформлення, на картах представлені дивовижні арти, чого варті фігурки лицарів, кожна виконана по-своєму. Двошарові планшети персонажів додають ергономічності, а зручний органайзер виконаний у вигляді скриньок, що надають грі витонченості. Приємні на дотик компоненти, незвичайні кубики та шикарно оформлені літописи у вигляді книг. Автори явно не шкодували коштів та часу на опрацювання цих деталей. Особисто у мене претензій у цьому плані немає, її хочеться показувати друзям, особливо тим, хто далекий від світу настільних ігор і думає, що, крім «Монополії», нічого вартого не існує. Окремо хочеться наголосити, що гра явно зачепить і дітей.

 Геймплей. Ось тут починають виникати питання...

 Літописи. У базовій грі лише 7 літописів, 2 з яких короткі. Додаток «Живі та мертві» додає ще всього лише 3. На початку знайомства з грою вам буде цікаво читати їх, у них дійсно щоразу нові цікаві історії, десь вам запропонують вибір, яким шляхом рухатися далі, десь вас винагородять за успіхи або, навпаки, вставлять кілька палиць у колеса. Але коли ви закінчите останній літопис, перед вами постає питання: Що далі? Так, гра додає реграбельності шляхом введення в партію нових цілей, але вони до ладу не змінюють сюжет, суть залишається та ж. Ви вже знатимете, за яких персонажів краще грати в тому чи іншому випадку, які будівлі будувати першими, якими можна знехтувати, які ресурси стануть вам у нагоді, а про які можна просто забути. Все це призводить до того, що гра швидко докучає, вам буде вічно чогось не вистачати. Єдине, що можна з цим зробити, — це збільшити час між партіями, повертатися до гри не частіше ніж раз на тиждень, а то й дві, а потім зовсім раз на місяць. Згодом нюанси літописів будуть забувати, що дозволить вам повноцінно (без переваги) повертатися до них. Гра явно не на кожен день, її не заграєш до дірок. 

 Окремо хочеться поговорити про механіку. На початку ходу кожен гравець кидає спеціальний кубик, що наближає нову сторінку літопису. Це повний рандом, на який ви не можете вплинути. Траплялися випадки, коли літопис мчав до свого завершення, при цьому не залишаючи часу гравцям на необхідні дії. Гра сама вирішує, як пройде ця партія. Але іноді рандом на боці учасників, навіть із надлишком. Залишаються зайві кроки, які нема на що витратити. Ця механіка - фішка "Ольтре", але вона не завжди показує свої найкращі сторони.

 Рівень складності. На шляху зустрічатимуться негаразди та події, які нам доведеться вирішувати. Але найчастіше вирішити будь-яку проблему можна, віддавши якийсь ресурс із загального складу або просто пройшовши перевірку. У всіх випадках навіть при провалі подія вважається завершеною, що наближає вас до мети гри. Виходить, що в принципі неважливо, хто туди піде і як упорається з цією подією, ви все одно отримаєте необхідний результат. Так, успішне проходження принесе вам бонуси чи ресурси, але більше користі від цього не буде. Розбавляє ситуацію те, що в деяких завданнях буде надано вибір, як вчинити, але знову ж таки, він не надто змінить перебіг подій у грі.

 У перших партіях ви будуватимете свою тактику, продумуватимете кожен хід, стикатиметеся з новими складнощами, але потім все це увійде у звичне русло і буде не так цікаво: механіки стануть зрозумілими, події та негаразди почнуть повторюватися — і все перетвориться на рутину.

 У грі явно недостатньо кризовості. Чекати від неї «Стародавнього жаху» не варто. Вона для тих, хто не хоче довго продумувати стратегію, не любить затягнуті історії, не чекає на серйозні випробування і перевороти всього сюжету. Процес у «Ольтрі» протікає мирно, ваш персонаж не може померти в принципі, гра часто не ламає плани гравців. Все ж таки якісь обмеження вона накладає, але вони досить швидко зникають.

 Со временем вы будете понимать, что требует от вас игра, и она станет лёгкой. Вся стратегия будет строиться на том, какого игрока куда послать и что построить в первую очередь. Как правило, кто ближе, тот и идёт разбираться с событиями.

 Персонажі У грі їх цілих 8, але всі вони відрізняються лише зовнішнім виглядом, однією індивідуальною здатністю та символом, який дозволить кидати більше кубиків при певній перевірці, та невеликою різницею у «серцях». Все це робить скупу асиметричність, часто забуваєш про особисті якості, тому що використовуєш їх дуже рідко. По суті, різниця лише у фігурках.

 Чого бракує? Бракує різнобічних персонажів, довших літописів, більше можливостей впливати на сюжет, опрацьовувати свої плани на кілька ходів уперед, складніших перевірок та випробувань, нових сценірів. Якщо коротко, то тих відчуттів, які дарує «Давній жах». Можливо, комусь вони зовсім не потрібні, для когось важливіше спокійна обстановка, відсутність складних монстрів і важких рішень.

 Що зрештою? Я можу порекомендувати «Ольтре», але не всім. Якщо вам подобається даний жанр, тематика, ви шукайте барвисте оформлення з опрацьованими компонентами, нескладну і з коротким сюжетом гру - це ваш ідеальний вибір.

 Не варто чекати на виклики, це в першу чергу спокійна, сімейна гра. Особисто я очікував від неї більшого, але в мене не виникло бажання її продати. «Ольтре» потрібно порівнювати з книгою, яку ви прочитали та поклали на полицю. Її нема чого діставати дуже часто, у неї зовсім інше призначення.

 «Ольтре» буде гарним доповненням для колекції, де є інші, складніші ігри, до яких хочеться повертатись частіше, але іноді відпочивати від них.